Вирішили ми з чоловіком поїхати та нарвати собі ягід на зиму до моєї мами. Вона живе в селі, від нас 40 кілометрів.
У мами в саду повно різних фруктів та ягід. Полуницю вона нам ще раніше передала, то я її заморозила. А це вирішили малини та вишень. Я вишні закриваю на соус до м’яса або самі – на пироги, а з малини роблю варення.
Приїхали ми вдвох до мами. Ще як збирались набрали свекруху, чи їй малини взяти.
– Так, візьміть. А я прийду до вас і заберу – каже.
Зовиця теж ягід запросила.
Ми понаривали ягід собі, свекрусі, зовиці і мамі. Допомогли трохи по господарству та поїхали додому.
Вдома я вишні закрила, варення зварила. Свекруха ввечері зайшла і забрала свої ягоди. Зовиця зателефонувала, сказала, що прийде завтра, бо щось там у неї не вийшло.
На другий день просить Оля (зовиця) мого чоловіка, щоб він привіз її ягоди, а Віктор прийшов з нічної зміни.
– Я лягаю відсипатись, хочеш, то їдь сама – каже Віктор до Олі.
– То нехай Катя привезе. У мене ж дитина – згадала про мене Оля.
– Я теж не привезу, бо маю справи – відповідаю.
Так пройшло ще кілька днів. Я вже щ тієї малини варення зварила, щоб не зіпсувалась. Так Оля захотіла. І я свій вихідний витратила на це.
Ще пройшов місяць, а Оля і досі не з’явилась по своє варення. Живе від нас вона за 4 кілометри, мають машину і не може ніяк дістатись.
А вчора дзвонить і каже:
– Не треба мені ваша малина і варення з неї теж.
– Що? То для чого ми її рвали і Катя цілий день у свій вихідний стояла і варила його? – питає Віктор.
– Ви знаєте, що у мене діти, могли б вже і привезти мені все відразу. Тут же недалеко. То залиште тоді його собі.
– Ну ти Олю і нахаба. Все для тебе зробили. Готове – лише приїдь і забери. Ти й цього не зробила, ще й нас звинувачуєш. Нам і нашого вистачить.
Оля кинула слухавку. А наступного дня приїхав її чоловік, все забрав і мовчки поїхав.
Виявилось, що це її мама провела з нею виховну бесіду, що так як вона вчинила – не роблять. От вона і вирядила чоловіка, щоб той усе забрав.
Сьогодні Оля набрала знову, але вже мене.
– Вибач, що я те все влаштувала. Варення дуже смачне. Дякую, що зробила і не дала ягодам пропасти – каже.
– Будь ласка – відповідаю.
Після цього вирішили, що коли будемо їхати по ягоди, то братимемо лише собі. Щоб потім не було знову проблем з довозінням їх.
Як бути з такими родичами?