Зробила я у своєму житті велику помилку. Утім зараз вже не шкодую. Але хочу застерегти дівчат, аби добре думали, коли до них залицяються багатії. Не слід сліпо їм вірити.
Тоді я навчалась в університеті на другому курсі. Зустрічалась із хлопцем, також студентом, високим і перспективним парубком. Всі заздрили, адже ми й справді були гарною парою. Та якось одного дня в клубі незнайомець пригостив мене коктейлем. А коли я спитала офіціанта, хто цей залицяльник – мені вказали на статного чоловіка, якому на вигляд було щонайменше сорок років.
Його звали Андрій. Він був успішним бізнесменом, директором компанії. Вразив наполегливістю. Щовечора приїжджав на своєму дорогому спортивному авто, дарував вишукані подарунки, робив сюрпризи. Про свого гарного й молодого хлопця я відразу забула. Відповіла взаємністю на залицяння багатія. Хоча подруги попереджали мене:
– Андрій пограється і знайде іншу! – та я не вірила, думала, що особлива для нього, а усі заздрять.
Я покинула навчання і весь час була з коханим. Разом ми відпочивали на Мальдівах, подорожували Європою. Він відразу ж сказав, що його кохана не буде працювати.
Коли я завагітніла, Андрій сяяв від щастя. Відразу зробив пропозицію. Наше весілля було чарівним, наче в казці. Згодом я народила і цілком поринула в материнство. За рік в нас з’явилася ще одна дитина. А тоді раптово Андрій до мене охолов. Він не запрошував більше в ресторани, а постійно затримувався на роботі.
А потім заявив, що їде у відрядження. Зовсім випадково я дізналася, що мій чоловік просто повіз коханку на Мальдіви. А та нахаба навіть фотографії в соціальних мережах публікувала. Коли Андрій повернувся, я зчинила скандал. Та він лише спокійно відповів:
– Вибач, ти мені набридла! Ти просто мама моїх дітей, не більше. Я хочу пристрасті! Ти навіть освіту здобути не змогла! Працювати не хочеш.
– Але ж ти самий наполіг, аби я покинула навчання.
– Краще тобі піти. Їдь з дітьми до своєї мами. Гроші на все необхідне я дам, та й в тебе є заощадження і дорогі прикраси. Не пропадеш!
Ображена і принижена я поїхала до неньки. Вона мене підтримала, в усьому допомагала. Згодом я повернулась на навчання. І досить швидко знайшла роботу. Усі гроші, які давав Андрій я відкладала. А потім заснувала власну справу.
Минуло шість років, коли Андрій зателефонував і попросив приїхати на зустріч. Я його навіть не впізнала відразу. Старий дід, вдягнений у казна-що.
– Врятуй мене. Я ж колись тебе з болота витягнув!
– А що сталося?
– Я втратив все, мене підставили. Ще й мало до в’язниці не потрапив. Моє майно конфіскували. Дозволь жити з тобою і дітьми.
– Ні, про це й мови бути не може. Ти ж жодного разу їх не провідав. Я віддам тобі усі прикраси, вони дорогі, аби встати на ноги вистачить. Але надалі в нашому житті не з’являйся!
Він довго благав, та я все вирішила. За моїми підрахунками, коштовності вартували щонайменше 10 тисяч доларів. Доволі гарна сума, як на мене.
А як би ви вчинили? Пробачили б колишнього?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!