Так, я – та сама погана свекруха. Але зараз я детальніше поясню вам усю ситуацію і впевнена, ви мене зрозумієте. У мене двоє синів, тож до двох невісток я була готова. Тільки не думала, що трапиться це в один час. Але змирилася. Спочатку навіть раділа, бо тепер в домі були дві молоді дівчини, а отже вдвічі більше допомоги. Одна готує, інша прибирає, а я своїми справами займаюся. Ну, це я так планувала собі. Губу розкотила.
Помічниці-то з’явилися, але ніхто нічого й пальцем не торкався. Повертаюся з роботи, а в домі ще більший безлад, ніж був до того. Непомитий посуд, розкидані іграшки, невипраний одяг. І це при двох господинях у домі!
Тож так і виходило, що тепер я повинна була обходити не тільки трьох своїх чоловіків, а ще й двох невісток з онуками. Усе на мої плечі!
Якби я молодша, то й не жалілась би навіть. Але вік уже не той. Та й крім них у мене справ повно завжди було. Весь вік сама все робила.
І ту знову усе на мої руки. Знайомі тільки й випитують, що це я постійно бігаю туди-сюди, коли в домі ще дві помічниці є. А мені соромно зізнатися.
Я довго терпіла. Списувала на юний вік. Не хотіла руйнувати життя синам. Під час вагітності невісток чекала, доки народять. Думала, що після того допомоги більше стане. Але нічого не змінилося. Навпаки, гірше стало.
Так ми прожили пів року. І одного дня я просто не витерпіла.
Просто за вечерею сказала всім, що або невістки беруться до роботи, або збирають речі і їдуть до своїх батьків. У мене сил на них більше немає.
Дівчата не сприйняли це серйозно. Посміялися і пішли до себе в кімнати. Сини тільки голови поопускали, бо знали мене і мій характер.
Минуло ще тижнів два. Нічого не змінилося. Я сама зібрала речі невісткам, коли вони були з дітьми на прогулянці. Усе спакувала.
Вони повернулися. Але не встигли зайти в дім, як я виставила їхні сумки за двері і побажала щасливої дороги.
Ніхто з рідних перечити мені не став. Сини зібралися і пішли з дружинами. І нехай! Не хотіли жити нормально, то хай шукають кращої долі деінде. Я теж людина і всього не витримаю.
Можливо, усе це звучить дуже жорстоко, але я так не вважаю. І не почуваюся винною. Я просто провчила невдячних дівчат. У житті до всього треба бути готовими. Але з лінивими неробами жити я не збираюся.
Чи правильно вчинила свекруха?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!