З дитинства Валя не отримувала достатньо любові й тепла. Рідні ніколи не хвалили її і завжди знецінювали будь-яке досягнення. А все тому, що дівчина для батьків була недостатньо хорошою і не абсолютною чемпіонкою у кожній сфері, а простим середнячком.
Та це не завадило скромній і тихій Валі вивчитися на філолога і піти викладати у місцеву школу. Згодом вона випадково познайомилася з Михайлом. Чоловік робив їй компліменти, був ввічливим і галантним. Звісно, вона закохалася в людину, від якої нарешті почула теплі слова.
Пара одружилася, але їхнє щастя тривало не довго. Після шлюбу Михайло змінився. Він став злим, агресивним і постійно невдоволеним. На додаток його звільнили з роботи, тому чоловік сидів вдома і постійно докоряв дружині. Для нього вона була винною у всіх нещастях й невдачах.
Валя покірно терпіла таке принизливе ставлення. Однак останньою краплею стала суперечка з власною матір’ю, яка одного ранку заявила, що та вкрала у неї з сумочки гроші.
– Хто таке бачив? Дожилися! Рідна донька нишпорить в речах матері! Сором! – кричала та.
Донька пробувала виправдовуватися і пояснити, що вона тут ні до чого, але її ніхто не хотів слухати. Через нерви й переживання вона втратила свідомість, коли прийшла на роботу. Вчителі викликали швидку допомогу. Медики привели Валентину до тями і пропонували їй поїхати в лікарню, але та відмовилася.
Директорка школи запропонував своїй колезі допомогу:
– Я можу повести вас додому, – сказала Ніна Степанівна.
– Ні, не треба. Я не хочу туди повертатися, – заплакала Валя.
Після цього розпочалася довга розмова, під час якої вчителька нарешті розповіла про свої почуття і життєві труднощі.
Ввечері їй все ж довелося повернутися додому, але там ніхто навіть не подумав запитати, як у жінки справи. Натомість матір з чоловіком накинулися із претензіями:
– І де це ти лазиш до ночі? Хто вечерю буде готувати? Скільки можна на тебе чекати?!
– Чаю мені зроби, – кинув Михайло.
У цей момент Валентина нарешті зрозуміла, що вона в цьому домі – ніхто. Їй більше не хотілося бути прислугою, тому вона вирішила, що прийшов час все змінити. Жінка дочекалася миті, коли нікого не було вдома і разом зі своїми речами подалася світ за очі.
Перед тим, як сісти в потяг, Валя позбулася старої сімки. Вона хотіла залишити минуле позаду і зі спокійною душею відправитися в майбутнє. У невеликому містечку біля гір на неї чекала подруга Ніни Степанівни, яка також була директоркою школи. Вона забезпечила жінці робоче місце.
Тепер Валентині навіть дихалося легше. Її життя заграло новими фарбами. Жінка насолоджувалася кожною миттю і робила тільки те, що приносило їй задоволення.
Чи правильно зробила жінка, коли прийняла рішення про втечу? Як би ви вчинили на її місці?