Всім доброго дня чи вечора. Мене звати Андрій. Мені 30 років. У мене є кохана жінка Вікторія та двоє діток – Петрик та Марія.
Я виріс без батька, він рано покинув мою маму. Здається, що мені тоді було тільки 5 років. Згадую, як моя мама тяжко працювала на двох роботах, щоб дати мені освіту, одяг. Могла відмовляти у власних потребах, але на останні гроші купити мені шоколадку чи печиво.
Коли мені виповнилося 20 років, мама познайомила мене з Сергієм – її новий чоловік. Я не мав нічого проти стосунків, адже вона заслужила на власне щастя. Зараз я часто з дітками приїжджаю до них у гості, гуляємо у парку чи ходимо в кафе.
Тоді була субота, мама нас запросила на смачний тортик. Ми купили для неї красивий букет, дітки намалювати родинний портрет – подарунок для бабусі.
Ми чудово посиділи. А тут мама почала розмову за авто. Річ у тому, що вони мають декілька крамниць з продуктами, достатньо заробляють, хоча вже давно на пенсії. А я з жінкою ще не виплатили іпотеку за нову квартиру і планував взяти ще кредит на машину.
Чесно кажучи, мені було приємно, але я відмовилася. Нехай я краще сам зароблю на таку річ, ніж мама буде мені допомагати.
На годиннику була 9 вечора дітки хотіли вже спати. Мама дала нам смачні гостинці, спакувала тортик та інші солодощі для онуків.
На дворі помітив, що забув свій телефон вдома. І поки таксі ще не приїхало, хутчіше побіг до мами. Адже там були всі важливі контакти, договори та фотографії для клієнтів.
Тихо привідкрив двері. Однак, почув, як на кухні вітчим голосно лаявся з мамою:
– Машину? Йому? Ти збожеволіла! А твої онуки такі неслухняні, стільки збитків нам зробили, ти глянь. Видно, що жінка не може їх нормально виховати. Навіть не смій про машину заїкатися більше! У них насправді багато грошей, вони просто від нас все приховують та прикидаються такими бідними!
Я не став втручатися у розмову. Забрав телефон та побіг, тим паче таксі вже приїхало.
Віка помітила, що весь вечір я був дуже засмучений. Довго намагалася вивідати правду. Та і я хотіла просто комусь виговоритися. І чесно, мені аж легше стало.
– Ми щось придумаємо. Не хвилюйся, можливо, що це була просто дурна розмова, яка не вартує твоєї уваги, – заспокоювала дружина.
Я вже і забув про той випадок. А тут мама зателефонувала та запросила нас у кафе. Тоді зрозумів, що це була чудова нагода провчити її та вітчима. Тоді ми з Вікою удавали, що нам дуже весело. А потім офіціант приніс рахунок.
– Скільки з нас? – запитала мама та потяглася за гаманцем.
– Почекай, нехай краще я заплачу, адже у мене насправді багато грошей, просто я все від тебе з Сергієм приховую, – спокійно відповідаю.
– А наші дітки збитків не наробили? Бо я їх так погано виховала, – єхидно запитує Віка.
Від почутого вітчим зашарівся. Ніхто ж не очікував почути від нас таких слів. Здається, що чоловік розумів, що я чув їх розмову та зараз просто повторюю його фрази. І вже до кінця вчора з нами не розмовляв, навіть не попрощався.
– Синку, вибач, що тоді..
– Мамо, мені все одно на його слова. Просто я не очікував, що ти будеш слухати саме його. Адже я твій син. Хочеш – можеш з ним розійтися, байдуже. Однак, я не буду терпіти, коли мою родину поливають брудом.
Сподіваюся, що тоді Сергій зрозумів, що говорити такі погані речі про рідних, а тим паче за спиною – це не виховано та показує, яка ти насправді погана людина.
Хлопець вчинив правильно, коли вирішив провчити свого вітчима?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!