Я проходилась поміж рядів супермаркету, як почула знайомий голос:
– Стій! Світлано! Зажди! – я обернулась. Там стояла колишня свекруха. Я була людиною привітною і щиросердною, тому підійшла і привіталась.
Та востаннє я її бачила ще 6 років тому. Це ж стільки часу минуло!
З її сином ми розлучились після чотирьох місяців спільного життя. Я дізналась, що він зраджує мені. І ще й не вперше!
Тетяна Петрівна міцно обійняла мне, що було дуже дивно. Покликала випити з нею кави. Я не змогла відмовити. Все-таки колишні родичі…
Я йшла з умовою, що пробуду недовго, адже мне донечка вдома чекає. В результаті затрималась на годину. Така дивна бесіда вийшла!
– Максимчик так страждає без тебе! Я не раз йому говорила, що він велику помилку зробив. Я навіть хотіла з ним обірвати будь-які зв’язки.. Але хіба ж я могла. То ж мій син…А знає, Світланко, Я у снах бачу, що ви й досі разом.
– На щастя, це тільки сни.
– А ти як?
– Добре. Заміж вийшла вдруге. Павло теж розлучений. Дитину мав від першого шлюбу. От ми її зараз і виховуємо.
– То виходить своїх дітей у тебе ще немає?
– Виходить немає.. Але Катруся і є моя дитина. Я дуже до неї прикипіла.
– Але ж бачу по очах, зіронько. Бачу, що досі Максима кохаєш. Забути його не можеш… Може ти все-таки повернешся до нього? Народите діток і будете разом виховувати. А Катрусю ту матері рідній віддай..
Це ж треба до такого додуматись! Я кохаю свого чоловіка. Інакше не вийшла б заміж. А вона мені таке заявляє. А ще й за дитину! За мою Катрусю! Я не стерпіла, попрощалась, встала і вийшла.
Не люблю таких наглих людей… Які пхають носа у чужі справи..
А ви зустрічали таких людей у своєму житті?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!