Ми звикли до думки, що батьки, які люблять своїх дітей, завжди готові допомагати їм. І стосується це як малих дітей, так і дорослих. Тож більшість людей не лише не відмовляються від допомоги, а й вимагають її від рідних
Мою доньку якраз-таки можна віднести до числа таких.
Моїй Люді 35 років. Вона давно живе окремо, має власну донечку від чоловіка, з яким нещодавно розлучилася. Зараз у неї ненайкращі часи і їй доводиться тягти все на своїй спині.
Але зараз так живе більшість. Кому ж легко? Я й сама подібне проходила. Ставила Люду на ноги самотужки. І нічого, вибралася. Дитина виросла здоровою, освіченою, ні в чому потреби не відчувала.
І ось нещодавно я вийшла на пенсію. Гадала, що отримала свій заслужений спокій та відпочинок. Але де там.
Люда і досі тримається за мене, як за стержень фінансової стабільності.Постійно просить допомоги та поради, ніби їй 5, а не 35. І якщо колись я мала змогу задовольняти її потреби, то зараз грошей на подібне мені не вистачає.
Розумію, що доні з онукою важко. Люблю обох дуже сильно. Але я не маю змоги їм допомагати надалі. Хотілося б і для себе на старість пожити. Зараз і так ледь кінці з кінцями зводжу.
Але Люда ніби не помічає того. Не хочу чути про мої проблеми. Тільки дорікає тим, що я надто байдужа.
І взагалі я не пригадую, щоб Люда хоч раз зверталася до мене з метою поцікавитися, як моє самопочуття, чи потрібно мені щось, чи не самотньо. Вона телефонує тільки тоді, коли в неї закінчуються гроші.
Постійно скаржиться на тебе, що їй не вистачає зарплати. Тож докори доньки щодо моєї жадібності стають все частішими і частішими.
Вона думає, що я мільйони з пенсії отримую і відкладаю, але мені самій ледь на продукти і комунальні послуги вистачає.
І ось кілька тижнів тому Люда затіяла зі мною серйозну розмову. Вона неочікувано запропонувала мені поїхати на заробітки в Італію. Довго розповідала, що мати її знайомої там уже понад 5 років. Діти квартиру змогли купити з такого доходу.
Тому Люда розмріялася, що на подібну аферу погоджуся і я. Ніби у мене життя вічне і сили безлімітні. І фінальним акордом стала ідея здавати мою квартиру в оренду, доки я зароблятиму на доньку й онуку за кодоном.
Я відмовилася. Куди мені їхати? Які ще заробітки в такому віці? Я вже на пенсії. Мені потрібен відпочинок і спокій. Я зробила для своєї дитини все, що могла. Тільки вона цього чомусь не розуміє.
Люда, звичайно ж, образилася. Поїхала геть і відтоді навіть не телефонує мені.
А я б і рада розв’язати конфлікт, але на заробітки їхати точно не збираюся. Інших варіантів примирення Люда не приймає. Тож зараз я дуже розгублена.
Прикро, що в 35 років моя донька така наївна, незріла, зате дуже вибаглива. Можливо, їй час самій подбати про себе та власну сім’ю? Що порадите? Може, хтось опинявся у подібній ситуації? Як мені краще вчинити?
Що порадите жінці?
Як їй краще вчинити?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!