Моя донька народила синочка у 19 років. Я навіть не думала, що вона вирішить так рано стати мамою. Адже першу треба університет закінчити, знайти якусь роботу гарну, купити власне житло.
– Мамо, я буду народжувати і крапка.
– А хто батько дитини, хоча б ім’я скажи.
– Навіщо? У мене з цим хлопцем і так нічого серйозного не було. І він не хоче бачити ні мене, ні дитину.
Я старалася якось допомогти доньці. Купила для малюка одяг, іграшки, коляску, зробила ремонт у дитячій. Олена записала дитину на своє прізвище та зареєструвалася як мати-одиначка. Після народження синочка Ростика забрала документи з університету і почала робити манікюр у нас вдома. Клієнтів у неї не так багато, але на прожиття вистачає.
Але я помітила, що материнство її геть вимотало. Олена не спала ночами, постійно ходила сонна, пила багато кави, аби мати сили на роботу. Часто забувала навіть у душ піти та голову помити. І от з красивої та молодої дівчини вона перетворилася на якусь зачуханку. Складалося враження, що то не моя донька, а ровесниця навіть.
І от 3 тижні тому я збиралася поїхати до куми на дачу. Разом відпочити, позбирати фрукти та ягідки на городі. Загалом, моя поїздка мала тривати не довго всього 3 дні. Але донька вирішила зруйнувати ці плани:
– Мамо, я у суботу маю йти на весілля до одногрупниці. Вона у дружки попросила!
– Мої вітання. А чому ти це мені кажеш?
– Ну ти, як бабуся, повинна посидіти з Ростиком, поки мене не буде.
– Ні я не можу. Мене кума на дачі чекатиме, ми вже домовилися.
Донька на мене образилася. Однак, вже скоро вирішила помститися. Субота, 9 ранку. Я помалу збираю речі, бо на обід у мене автобус. Тут до кімнати заходить Олена:
– Ма, я в магазин на 10 хвилин, у нас закінчилася кашка і ще деякі продукти.
– Добре, але не затримайся.
От я сиджу з Ростиком, граюся, дивлюся на годинник – а вже 11:30, доньки досі нема. Телефонувала, але Олена не підіймала слухавку. Я вже почала панікувати, боялася, що з нею щось погане трапилося. Думала йти в поліцію.
Аж раптом дзвонить мені донька з чужого номеру:
– Мамо, я у Христі на весіллі.
– Як це? Ти втекла?
– Так, мамо. Інакше ти б не погодилася сидіти з Ростиком.
Я дуже розлютилася. От просто донька вчинила, як справжня егоїстка. Залишили на мене дитину та втекла геть.
Тому вирішила її також провчити. Попросила сусідку з 3 поверху зателефонувати до Олени, типу вона з дитячої служби піки. І аби та пригрозила, що збере дитину, якщо горе-матуся не приїде через годину додому.
І вже через 30 хвилин Олена була вдома, як вкопана. Але ніякої працівниці зі служби опіки не було.
– Мамо, що це за цирк? Де та пані? Вона забрала Ростика?
– Ні. То я попросила сусідку. Інакше б ти не приїхала додому. Навіщо ти залишила на мене Ростика?
– Мамо, ти взагалі здуріла? Та я та гнала, що ледь не вмерла. Ти серця взагалі не маєш?!
Ми з донькою дуже посварилися. Зараз Олена живе на орендованій квартирі, але то просто сарай, а не дім. І хоче у мене відсудити половину вартості квартири. А будинок у мене дуже гарний, спокійний район, всюди свіжий ремонт.
Понесла заяву до суду та претендує на половину вартості, бо є прямим спадкоємцем. Але я просто шокована з такого нахабства. Мені ще жити і жити, а вона вже про спадок мріє. І це все через те кляте весілля.
Якби донька не поїхала розважатися, а залишилася з дитиною, то я б нічого не казала. А зараз от сиджу та шукаю собі адвоката. Просто так я їй нічого не віддам.
Хто винен у цьому конфлікті – мама чи донька?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!