Мені дуже подобався магазин одягу, який був у центрі міста. Ціни там досить адекватні, персонал привітний, а одяг носиться довго. Видно, що його пошили на совість. Ну і як сказати… Це були не нові речі з бирками, а ношені, на вагу, хоча ніде не було плямки чи дірочки. Відтоді, як чоловік Андрій залишився без роботи, у мене тепер нема змоги ходити по модних бутиках.
Якраз випав сніг та я вирішила потішити себе теплим одягом. Можливо, знайду красивий гольфик з великий горлечком з цупкої в’язки. А ще донечці Оленці треба глянути на светрики, бо у садку ще холодно, опалення ледь гріє.
Тоді якраз був новий завіз та і людей мало. Я почала ходити між рядами, вже набрала для себе декілька обновочок, а донечці ще й пуховичок знайшла красивий. Такий рожевий, з підкладкою та рукавичками на защіпці. Оленка точно зрадіє. Вже хотіла йти на касу, як до мене зателефонувала двоюрідна сестра Інна:
– Хочу запросити тебе у гості, сьогодні якраз мої іменини. Через цю роботу вже не згадаю, коли востаннє тебе бачила. Так що з мене тортик та шампанське, не забудь! – радісно сказала дівчина.
А я дійсно забула за її іменини. І не ввічливо відмовити, вона мене чекає. Що ж дарувати? Чесно, таке запрошення мене просто збило з пантелику.
А повз мене пройшов консультант. Молода дівчина тримала у руках сукню.
– Перепрошую, а ви її на продаж несете?
– Ні, ще ніхто не заплатив.
Я попросила поміряти плаття, адже нас з Інною один розмір та схожі фігури. Воно було таке красива, з приємної тканини. Здається, що це був льон. Ще й колір точно личитиме сестрі. І фірма досить популярна, Зара. Тому я без вагань понесла її до продавця. Ще й попросила загорнути в окремий пакет.
По дорозі до Інни я ще купила її улюблені тістечка.
– Нічого собі. Та ти взагалі з розміром на всі сто відсотків вгадала! Якраз вчора казала чоловікові, що скоро новорічний корпоратив, а у мене нема сукні. Сестричко, ну ти просто чудо! – раділа Інна та крутилася біля дзеркала.
– Ну так, я ще хотіла у хімчистку віднести, але вдома трішки запрала, щоб запаху не було.
– Тобто “віднести”?
Інна вмить змінилася. Спершу декілька секунд морщила лоба, а потім швидко почала переодягатися геть. Ще й сукню кинула на підлогу.
– Ти збожеволіла? Купила мені в подарунок цю ганчірку з секонду? Ось це так ти мене “любиш”? Боже, краще б я тебе взагалі з таким подарунком на поріг не пускала.
Сестра ще довго кричала. Я зібрала свої речі, підняла плаття з підлоги та пішла геть. Ми навіть не попрощалися.
І я досі не розумію, чим образила Інну. Адже спершу їй все подобалося, вона була у захваті. Там не було ні плямки, ні ниточки чи дірочки. Ось я, наприклад, у дитинстві доношувала речі за старшою сестрою і не скаржилася нікому. А тут через одну сукню такий великий скандал…
Можливо, це був дійсно поганий подарунок? А як би ви відреагували на такий “сюрприз”?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!