Мені вже далеко за 60-ть. Самі розумієте, що вік бере своє – ноги болять, ледь човгаю від кухні до спальні. А ще задишка страшенна появилася, руки болять, погано бачу навіть через окуляри. От добре, що до мене у гості донька Ліда з онуками приїздить. Дітвора – то найбільша розрада для мене.
Я тих шибайголів навчив рибалити, збирати гриби (бо живу недалеко від лісу), розказував різні історії про піратів. Словом, Петрик та Антон давали мені якісь невидимі сили. Ще й Ліда зі своїм чоловіком мені по господарстві допомагають. То дрова нарубають та в сарай поносять, поставлять мені новий кран та холодильник, відремонтують дах, аби не протікав.
Однак, минулого року трапилася одна ситуація. І через той випадок я не дуже сильно хочу бачитися з донькою та зятем.
Отож, то був грудень, пора новорічних свят. У мене на подвір’ї росте невелика ялина, я її завжди з онуками прикрашаю на Новий Рік. Тим паче, вона так виблискує з гірляндами, що видно на все село. Зібрав зі стріхи іграшки, дістав прикраси думав ще онукам зробити сюрприз – закопати під сніг їй подарунки. Ну, там дорослі вигадують, що прибіг зайчик і передав від Діда Мороза чи інша тваринка.
Але десь ввечері, 29 грудня, до мене зателефонувала Ліда:
– Тату, тут така справа. Словом, я з Олегом ніяк не можемо до тебе приїхати. Хвороба, десь застудилися. Напевно, ми не приїдемо до тебе у село на Новий Рік, хіба можемо дітей посадити на маршрутку, а ти їх зустрінеш.
– Ні, доню, ти краще одужуй. А діти ще встигнуть до мене приїхати. Головне, аби ви були здорові!
30 числа я все ходив по хаті та думав, що робити. Всі сусіди роз’їхалися – хто до родичів, хто до друзів, а хто до своїх рідних. Тому я вирішив зробити Ліді та діткам сюрприз. Зібрав з льохи свої запаси малини, мав ще дві баночки домашнього меду, солодкі пакунки купив онукам та поїхав на вокзал. Загалом, дорога не дуже далеко, всього дві години автобусом та ще 10 хвилин від вокзалу маршруткою.
От вже була 6 година вечора, я підіймаюся до доньки на поверх, стукаю – а ніхто не відчиняє. А ще раз і ще раз натиснув на дзвінок, але не допомогло. Спустився на низ, глянути, чи хтось у квартирі є. Але у всіх кімнатах світло було вимкнене. Тоді дістав телефон та набрав до Ліди
– Алло, доню, а ви де?
– Так ми поїхали на дачу, друзі запросили.
– А чому ти не сказала? Я тут до тебе приїхав, стою під будинком! Стукаю, стукаю, як той дятел, а мені ніхто не відчиняє
– Тато, а чому ти мене винною хочеш зробити? Треба було зателефонувати та попередити про такий сюрприз! Тим паче, ти сказав, що ми будемо святкувати окремо цього року. А тут є ще діти такого віку, як мої. Нехай повеселяться, бо постійно святкуємо в тебе. То вже трохи приїлося і не цікаво!
– Навіщо тоді за хворобу збрехала?
– Ой, тату, це була звичайна застуда, температуру вже збили. Все, у мене багато справ, я не можу говорити. Зі святом, па-па!
Я кинув слухавку. На щастя, тоді встиг на останню маршрутку з міста до села. Вперше в житті я зустрічав Новий Рік на самоті. Ну хіба кіт Маркіз біля мене сидів. Пробили куранти – я випив склянку води та пішов спати, навіть ялинку не одягав.
Але всю ніч не міг заснути – все думав про поведінку Ліди. Хіба я так виховав єдину кровинку, аби вона потім відвернулася від мене? Я зібрав для Ліди та онуків великий пакет подарунків, все домашнє зібрав. А вона ос так зі мною підло та по-свинськи вчинила, ще й збрехала за хворобу.
От хіба я на таке заслужив? Постійно сиджу з онуками, запрошую їх у гості, а скільки гостинців даю – аж багажник від машини не закривається. А тут тобі таке “спасибі”. І хоча на носі знову грудень, але я не планую запрошувати Ліду та дітей знову до себе у гості. Краще сам кудись піду до сусідів.
Ліда удає, ніби нічого не трапилося. Тільки й сама почала рідко приїздили. ніби відчуває, що я на неї дуже образився…
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]
Напишіть нам в коментарях у Facebook!