Я налила кошеняті другу порцію теплого молока, щоб воно швидше набирало вагу. Зараз воно настільки худорляве, що й щеплення лячно робити.
Дочки вдома не було. Я вирішила цим скористатися, тому покликала зятя за стіл. Хотіла поговорити. Незабаром у них відбудеться весілля. Нареченій лише сімнадцять років, але обставини склалися так, що потрібно поспішати. Донька вагітна. Батько дитини готовий взяти на себе відповідальність, хоча поки що вони обоє ніде не працюють і живуть виключно на стипендію.
Майбутні свекри переконують мене продати власну квартиру, аби молоді мали змогу придбати свою нерухомість й оселитися там. Спочатку я була категорично проти цього. Моя думка й досі не змінилася, але батьки зятя намовили доньку проти мене. Мені стало цікаво, що з цього приводу думає сам юнак. Вирішила, що потрібно це з’ясувати. Під час розмови він не міг сказати нічого путнього, а лише бурмотів щось про те, що самостійно вони ніколи не назбирають необхідну суму. Однак про це потрібно було думати перед тим, як дітей робити!
Під кінець діалогу зять заявив те, що вразило мене найбільше:
– Взагалі-то, я погодився одружитися з вашою вагітною донькою!
І як це розуміти? Здається, ніби він робить нам якусь велику послугу. А це нічого, що він є біологічним батьком? Значить, якщо я хочу, аби моя донька вийшла заміж, то маю для цього продати власну квартиру? Герой, нічого не скажеш! Проте я не поведуся на ці провокації. Думаю, що краще жити без чоловіка, ніж з таким негідником. Та й з вихованням малюка ми зможемо впоратися самостійно.
Мій обранець також був далеким від ідеалу, але він ніколи не опускався настільки низько. Були у нього гріхи, пов’язані із пристрастю до випивки, але заради своєї сім’ї він завжди готовий був працювати і робити все найкраще. Чи зможе зять так дбати про мою доньку? Сумніваюся. Думаю, вона не стане поруч з ним щасливою, але не мені приймати остаточне рішення. Я зачекаю, поки народиться онук, а потім хлопчина сам покаже своє істинне лице.
Добре, що у мене є Мурчик. Якби не кошеня, то не було б з ким поговорити і відвести душу.
А на чиєму ви боці в цій ситуації? Чи повинна любляча матір пожертвувати власною квартирою, або молоді мали можливість придбати свою нерухомість?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!