Наш потяг прибув на станцію ще 30 хвилин тому, а його так і немає. Провідник допоміг винести з потягу сумки та дитину. Як на зло, ще й телефон розрядився, не можу подзвонити. Провідник у нас добрий був, дав свій телефон, але все марно, чоловік поза зоною.
Стою на пероні, холодно, люди вже всі розійшлися, а його все нема. Добре, що дитина хоча б ще спить, а як прокинеться почне вередувати. У мене ж навіть їсти нема що їй дати, булку з чаєм ми ще в поїзді з’їли.
Страшна ситуація. Чоловік два місяці тому поїхав до великого міста на роботу, зняв собі квартиру. Сказав, що коли влаштується, забере нас до себе. От ми й приїхали, а його немає. А раптом, він тут нову жінку собі знайшов, а за нас геть забув?
Страшно стало за дитину, адже знайомих у цьому місті в нас немає та й грошей я з собою не брала. Якщо на вокзалі залишимося, то можуть забрати як бездомну, але це вже й не так погано. У притулку, мабуть, тепло та й коли встановлять особистість, допоможуть з рідними зв’язатися.
А раптом у нього просто телефон розрядився? Якщо і так, то чому його так довго немає? Я вже не знала що й думати, але згодом на пероні я побачила його.
Він був у якійсь новій куртці, проте хода його. Точно! Мій чоловік! Він підбіг до нас, пояснив, що дуже довго таксі чекав, а там ще й пробки, от і запізнився. А телефон дійсно розрядився. Нарешті я була спокійна, адже тепер моя сім’я була разом!
Що б ви робили у такій ситуації?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!