Ми живемо в Дніпрі. Любимо наше місто і не плануємо нікуди переїжджати. Та є речі, які страшенно засмучують. Як випадок, котрий стався днями. Не вірю, що таке може відбуватися на третій рік війни в нашій країні.
Цього літа наші діти вирішили зробити насправді добру справу. Якось донька прийшла додому з вулиці та каже:
– Мамо, допоможи мені браслети зробити!
– Скільки?
– Хоч 20.
– Нащо ж тобі так багато?
– Ми з друзями вирішили збирати гроші на армію. Оля з мамою зробить м’які іграшки, Софія принесе від бабусі в’язані гачком серветки, а у Дмитрика є різні глиняні вироби. А я хочу зробити браслети й прикраси для волосся!
– Звісно, донечко!
Моїй дитині всього 10 років, а вона без роздумів віддала свої заощадження на матеріали для прикрас. Тиждень ми все це робили. Часом я сама вночі плела ті браслети. І врешті діти зібралися раненько в суботу і поставили під магазином столик. Написали велику табличку, що всі гроші підуть на ЗСУ.
Люди охоче почали підходити, роздивлялись, купували. І раптом звідкілясь взялась пенсіонерка з торбами. Вона накинулась на дітей, перевернула столик, почала руками розривати прикраси і іграшки, кидати в землю глиняні вироби. Діти дуже злякалися, розплакалися. Усі стали на їхній захист. А жінка кричала російською, як навіжена:
– Бендерівці! Навіть сюди нацисти добралися!
– Бабо, що ти несеш? Це ж діти!
– Їх батьки намовили! Через таких війна у нас!
Я швидко забрала свою налякану дитину. А люди розкидали торби бабусі. Виявилось, що вона щодня продає на цьому ринку домашню городину, зелень, ягоди, квіти. Перехожі почали самосуд, а я підійшла і запропонувала:
– Ця пенсіонерка не дружить з головою, що ви будете бити стару бабу?
– Але ж просто так її відпускати не можна!
– То викликайте поліцію! Нехай все буде за законом!
Раптом за стару почали заступатись інші баби.
– Та що ви? Яка поліція? Стара вже жінка!
– Якби ж вона мовчала і нікому не розповідала про свою любов до ворога! А так – вона небезпечна! Крім того, напад на дітей – це злочин!
Ми викликали поліцію. І жінку забрали. Не знаю, що із нею зробили. Але переконана, що таке не можна залишати без покарання. Що б ви робили, якби вашу дитину так налякали? І як взагалі можна нормально ставитись до таких людей? Дуже прикро, але в нас в Дніпрі їх достатньо. Навіть попри все, що пережили мешканці нашого міста. Як ставитись до цих зрадників?