Я гадала, що у мене дуже гарна родина. Батьки живуть у щасливому шлюбі, люблять один одного.
Але знаєте, ця ідилія у мене тривала не довго. Тоді я ще навчалася у школі, готувалася до вступних екзаменів. Ввечері повертаюся з репетиторства, заходжу на кухню – а мама сидить за столом, затулила долонями обличчя та тихо схлипує.
– Мамо, що трапилося? Ма, ти мене чуєш?
Тільки мама простягла мені телефон. А там на екрані висвітилося повідомлення від тата: “У мене є інша жінка. Я хочу з тобою розлучитися. Ліда чекає від мене дитину”. Я до ранку заспокоювала маму, бігла в аптеку по заспокійливі, обіймала, розраджувала. Декілька днів до школи не ходила, брехала, що хвора. Не буду казати вчителям та однокласникам про те, що у мого тата є коханка.
Через декілька тижнів батьки розлучилися. Цей процес не обійшовся без скандалу – тато вимагав у мами якусь компенсацію грошову, називав космічні суми в доларах та євро. На щастя, така “афера” не зіграла йому на руку. Тато навіть мене почав навмисне уникати, не попрощався, коли речі забирав. Та що там одяг… Він не вітав мене з випускним (хоча я школу на золоту медаль закінчила), не прийшов на останній дзвоник.
Спершу нам було важко морально. От уявіть – ви 16 років живете у родині, де все добре. І в один момент ця ідеальна картинка руйнується на очах. Що я, що мама, могли вночі плакати у подушку, сумували. Але правду кажуть, що час лікує.
Ми з мамою навчилися удвох прекрасно жити. Одна одній допомагали на кухні, по господарстві. Поїхали на відпочинок у Болгарію на 10 днів, взяли з притулку песика. Хоча тато нам взагалі забороняв навіть рибок купувати, мовляв “тут вам не зоопарк”. Гуляли утрьох ввечері, брали плед та йшли у парк біля будинку.
Знаєте, нам було добре. І спершу думала після 11 класу подавати документи до Києва чи Львова. Але розуміла, що не можу маму саму залишити. І от вирішила навчатися далі в Тернополі.
Не буду детально розписувати кожен рік. Просто скажу одне – нам було дуже добре. Правда, мама ще боялася відкритися новому чоловікові, була в неї ця недовіра. Навіть впиралася, що ніколи в житті не зареєструється на сайті знайомств.
І так минуло вже 5 років. Я закінчила університет з відзнакою, зараз працюю в дуже перспективній фірмі. Зарплата у мене хороша, тому маму часто тішу подарунками. Путівки закордон чи в санаторій, відпочинок у Буковелі. Нещодавно зробила ремонт у квартирі.
Однак, декілька днів тому в наше життя неочікувано вирішив увірватися… тато. Прийшов, без квітів, без подарунків. Стоїть посеред квартири, руки в кишенях тримає:
– Ну що, приймеш назад?
– Такого зрадника я не хочу більше в житті бачити. Давай, розвертайся та провалюй геть. До своєї Лізи чи Ліди.
– Яка різниця? Це було у минулому. Я прийшов з хорошими намірами.
– Запхай ці наміри собі в одне місце! Я сказала, що не хочу мати з тобою більше нічого спільного.
– Загнешся без мене. хто всю чоловічу роботу робитиме?!
Тато дуже образився на маму. Навіть поніс заяву до суду, хотів половину квартири відсудити. Але як і попередній раз, так і цього він зазнав фіаско. Я після такого гидкого та низького вчинку заблокувала його номер телефону.
Як виявилося, тато щось не поділив зі своєю молодою коханкою. А вона без церемоній, просто зібрала його речі та вигнала геть. Ну і де татові жити? Згадав про нас.
Правда, деякі далекі родичі перейшли на сторону тата. Мовляв, кожна людина заслуговує на 2 шанс, ми б могли пожаліти його, пустити додому.
– Ага, буду я зі зрадником в одному ліжку спати! У мене є вже чоловік!
– Хто ж він?
– Хто, хто.. Пес з притулку, спить зі мною в ліжку!
Ми з мамою вже звикли жити удвох. І нам дуже добре. А приймати зрадників у родину, “бо ми без нього загнемося” точно не будемо. У нас є гідність.
Ви погоджуєтеся з думкою дівчини?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!