Я друга жінка чоловіка. Перша загинула в автокатастрофі. Через 2 роки після її смерті ми зіграли весілля. Однак на святкування нікого з батьків Петра не було. Я не розуміла, чому мама з татом чоловіка відмовились прийти, можливо я їм не сподобалась. Проте Петро переконував мене завжди в протилежному. Оскільки я маю дуже дружню сім’ю, для мене це було дивним, що мій чоловік навіть не спілкується з батьками. Але він не переймався тим питанням, відповідно я також.
Згодом у нас народився синочок. Матвійко був дуже схожий на дідуся, батька Петра, тому я думала, коли він побачить онука, то змінить своє ставлення до нас. Мені важливо було налагодити цей зв’язок, оскільки хотілося дитині показати гарний приклад в майбутньому. Тоді сказала чоловікові, щоб зателефонував батькам та запросив на хрестини, але ті навіть слухавки від нього не брали. Тоді вирішила подзвонити я, але мене також вони не стали слухати. Хай там що було в минулому з Петром, але чому так відносяться до мене?
Не терпілося усе випитати у свекрів, аби поставити усі крапки над і. Тому коли Матвійко встав на ноги та почав ходити, я поїхала в село без чоловіка, аби нарешті провідати його батьків. Те, що я там дізналась, кинуло мене в холодний піт! Виявляється Петро увесь час мені брехав!
– Вітаю вас! — сказала я до свекрухи.
А вона як мене побачила, то аж зблідла.
– Це Галина, ваша невістка. Ось приїхала знайомити вас з онуком — далі продовжила я.
– Чого тобі треба? Забирайся геть! — крикнула вона мені.
– Та поясніть мені врешті решт, що трапилось? Чому ви так не любите нашу сім’ю?
– Приперлася в чужий дім та ще вдаєш, що нічого не розумієш? От нахаба!
– Я справді не можу знайти пояснення такій вашій поведінці.
– Якщо ти нічого не знаєш, то виходить, що Петро тебе обманює. Бо має він від першого шлюбу доньку, яку залишив у дитбудинку. Зараз їй 14 років і я з чоловіком є її опікунами. За ці роки синочок навіть не поцікавився життям Марічки. Ось так підло та жахливо зробив, хоча ми його не так виховували. Тепер я його навіть знати не хочу!
Від почутого кров в жилах застигла. Тепер зрозуміло, чому він так відтягував знайомство Матвійка з дідусем та бабусею. Як Петро міг так вчинити? Чому він мені не зізнався? Та як після цього я маю повернутися додому та що маю робити?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!