Я боялася реакції чоловіка, тому спеціально відвернулась з малюком на руках до вікна, аби він одразу не побачив малого: «Коханий, ти лише не переживай, добре? Можеш присісти»

За дев’ять місяців другої вагітності мені практично не доводилося займатися жодними побутовими справами. Чоловік перейняв усі клопоти на себе, аби я зайвий раз не втомлювалася і не напружувався. Він навіть відводив молодшу доньку школу, грався з нею і виконував домашні завдання. Раніше я не помічала за ним такого турботливого ставлення.

Одразу ж після пологів татусь завітав у мою палату, щоб зустрітися з омріяним сином. Проте я не була до цього готовою.

Звісно, я не тямила себе від радості, коли малюк опинився в мене на руках. Єдиний момент, який одразу викликав сумніви й здивування – колір його волосся. Взагалі я блондинка, а мій чоловік – брюнет, тому густа руда шевелюра сина не давала мені спокою. Як таке могло статися? 

У пологовий завітала наші найближчі друзі та родичі. Вони готові були вітати новоспечених батьків. Щодо мого чоловіка, то він вже не міг дочекатися, коли я принесу йому сина. Мені лише залишалося здогадуватися, якою буде його реакція на те, що він побачить. 

Від хвилювання з очей полилися сльози. Медсестри почали заспокоювати мене й розпитувати, у чому справа. Я поділилася з ними своїм страхами, а у відповідь почула слова підтримки, мовляв, молодий татусь навіть не зверне на це увагу, адже у його житті трапилася така щаслива подія.

Все ж, я переймалася через те, що чоловік може подумати, ніби син – не його рідна дитина. Можливо, він буде наполягати на тому, аби зробити ДНК-тест? Не уявляю, на що перетвориться наше життя, якщо він вважатиме немовля чужим.  

Пошепки

Перед тим, як показати малюка чоловікові, я сказала:

– Ти лише не переживай, добре? Можеш присісти. 

Після моїх слів він зблід і спохмурнів. Мабуть, у нього в голові були найгірші припущення. Зрештою я повільно піднесла нашого сина. Руки трусилися, а всередині все переверталося. 

Раптом чоловік радісно вигукнув:

– Ти лише поглянь! Це ж копія бабусі Валі, яку я так сильно любив! Кохана, дякую тобі за сина! 

З того часу пройшло дев’ятнадцять років, а ми досі з усмішкою згадуємо цю історію. 

А на кого схожі ваші дітки? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Vasylyna
Adblock
detector