Зараз мені вкрай боляче про це писати. Але знаю, що мушу. Майже рік я була коханкою одруженого чоловіка. Я втратила розум через нього. Спочатку не здогадувалась про існування законної дружини та двох малих дітей. Мене дивувало, що усі наші побачення десь за містом, що він ніколи не знайомить мене з друзями чи колегами.
А тоді одного дня я про все дізналась. Я покинула його, та він постійно дзвонив, благав пробачити, розповідав, що його дружина жахлива, вона деспот і не дає йому дихати. Обіцяв розлучитися. Не знаю чому, але я повірила. Ми зустрічались ще кілька місяців, а потім я довідалась, що не одна така в нього. Мене також зрадили.
Після цих стосунків я впала в депресію. Не знала як дати собі раду. Почала лікуватись. А нормального чоловіка так і не змогла зустріти. Врешті просто зневірилась.
Зараз мені 43 роки, я страшенно самотня, та знаю, що заслуговую на це. Жінки, які свідомо погоджуються бути коханками одружених чоловіків – жахливі люди. Вони переконують себе, що мають на це право, можуть боротися за щастя, та насправді – підступно знищують сім’ю, роблять боляче іншій жінці. Вони не думають про наслідки. Про те, що бути із тією дружиною, чи зможе вона це пережити.
Врешті на коханок чекає жахлива доля. Тому, дівчатка, прошу вас, добре подумайте, перш ніж погодитесь на таке. Не забувайте про ту іншу, яка чекає вдома. Вона побивається в здогадках, чому чоловік вже не такий ніжний та дбайливий. Одного разу ви можете зайняти її місце.
А ви б погодились на роль коханки? Як гадаєте, коли чоловік зраджує, кого слід звинувачувати більше – його чи коханку?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!