Одружилася я ще 5 років тому, разом з чоловіком ми дійсно щасливі. Цей шлюб був укладений вже у зрілому віці, зараз мені 34, а чоловікові 36, виховуємо трирічну донечку.
Коли ми познайомилися, то і я, і майбутній чоловік вже мали хорошу роботу. Я проживала в орендованій квартирі, їздила на власному авто. Чоловік був ще успішнішим – вже встиг придбати не лише гарну автівку, а й однокімнатну квартиру. Вирішили після весілля спершу проживати в його квартирі, а паралельно заощаджувати на більше житло, адже очевидно що з дітьми там жити буде важко. Святкування весілля я ретельно спланувала, вирішила зробити все в одному стилі, в шикарному ресторані з гарним декором та вишуканою музикою.
Після цього ми мали ще поїхати у весільну подорож, в Домінікану, наприклад, або ж Балі.
Одного вечора сіли й вирішили порахувати витрати на весілля. Кінцева сума мене дуже вразила – ми могли сміло купляти трикімнатну квартиру в спальному районі нашого міста. Тоді переді мною постав вибір: власне житло чи святкування мрії. Звичайно, я обрала квартиру й повідомила про це Олегу. Він підтримав мене, сказав, що це раціонально, однак відмовлятися від святкування також не варто. Можна після РАЦСу зробити скромну вечірку, а в медовий місяць поїхати не на острови, а до його матері. Така пропозиція мене розсмішила, але я вигляду не подавала.
От вже ми все відсвяткували й збирали валізи в село до його матері. Ця ідея мені здавалася абсурдною, що ж може мені запропонувати звичайне українське село?
Моя свекруха – дуже приємна й приязна жінка, ми тільки переступили поріг хати, а там – накритий стіл, стільки різноманітних домашніх страв. Один вечір ми провели разом, а наступного дня я побачила свекруху з валізою. Чоловік придбав їй путівку в санаторій, то ж ми залишилися в хаті абсолютно наодинці. Відчиняю холодильник – а там стільки їжі, що нам вистачить на всю відпустку.
Ми прокидалися вранці, снідали на вулиці з чашечкою смачної кави, потім ішли в ліс, або ж на річку. Їздили на велосипеді, збирали ягоди – це було так чарівно, я ще не відчувала себе такою щасливою. Не думаю, що острови змогли б подарувати мені стільки насолоди.
Пройшло вже п’ять років, з того часу ми відвідали багато країн, але мамину хатину в селі не зміг переплюнути жодний курорт. А Ви любите відпочивати в селі?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!