Я була єдиною і дуже пізньою дитиною у своїх батьків. Прикро, що вони не почали думати про малюків швидше

Мої батьки знали одне одного ще з дитинства. Настільки довгим був їхній шлях. А дивує найбільше те, що ні в них, ні в кого іншого навіть сумнівів не було, що вони проживуть у шлюбі все життя. До слова, так воно і сталося. Єдине, чого їм не вистачало – діточок.

Тато з мамою багато разів намагалися стати батьками, але у них нічого не виходило. Спочатку це було для них болючою темою, але згодом вони змирилися. Усю свою любов й увагу подружжя віддавало похресникам. 

Якось напередодні святкування свого ювілею мама занедужала. У неї крутилася голова й різко змінювався настрій. Під час самого застілля з нагоди 45-річчя їй не стало краще, як і після нього. Спочатку вона все списувала на хвилювання, але потім не знала що й думати. 

Після чергового запаморочення батько відвіз дружину в лікарню. Там її оглянули, зробили УЗД й повідомили неочікувану звістку: жінка на 8-му тижні вагітності. Медики запевнили, що з плодом все гаразд. Оскільки тата в цей момент не було в кабінеті, то він не одразу повірив мамі на слово. Лікарям довелося підтвердити, що це не жарти. 

Реакція рідних та друзів була різною: хтось вітав й радів, а хтось – застерігав, що пологи в такому віці можуть мати небезпечні наслідки. Тим паче жінкам у такому віці не личить дітей вести в перший клас. 

На щастя, усі 9 місяців мама почувалася чудово, а потім на світ благополучно народилася я. Тато дбав про своїх дівчаток. Для нього ми були найдорожчим скарбом. Я ніколи не забуду нічого з того, що він для мене зробив. Проте у 13 років мені довелося попрощатися з батьком, адже він пішов на той світ. Після цього здоров’я мами погіршилося. Через три роки я залишилася сиротою. 

У день свого весілля я сумувала через те, що мої рідні не можуть розділити зі мною це свято. На вулиці лив сильний дощ і мені здавалося, що мама з татом дають своє благословення і проводжають свою доньку у доросле життя. Як тільки ці думки з’явилися у моїй голові, небо перестало плакати й на горизонті загорілася веселка. 

Зараз у мене в самої аж троє діток. І всіх їх я дуже сильно люблю. І я хотіла б прожити ще дуже довго на цьому світі, щоб бути опорою для них, бо знаю, як важко самій всього досягати. Прикро тільки, що мої батьки про це не подумали.

Чи варто народжувати у зрілому віці? 

Які плюси?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector