Я вже одружена 5 років, після весілля перший рік ми з чоловіком орендували житло. Потім у нього були проблеми на роботі, зарплати вчасно не виплачували, тому він вирішив їхати заробити трохи коштів до столиці. Саме в цей час народився наш син. Мене ж він влаштував до своєї матері, щоб мені легше було, і його батьки не сумували.
Така перспектива мене насторожувала, але згодом я погодилася. Спершу спільне проживання з батьками чоловіка не віщувало біди. І свекор, і свекруха постійно були на роботі, а я з дитиною була наодинці. В обід син лягав спати, то ж я за цей час намагалася все вдома зробити – прибрати, приготувати щось на вечерю. Однак коли в нього почалися зубки, я не могла і на хвилю відійти. Він засинав вдень всього лише на пів години. 
В цей період я не мала змоги виконувати все вдома, враховуючи, що останнім часом до нас на обіди й вечері почала приходити ще й сестра чоловіка з дитиною. Годувала я усіх, окрім себе. От в один з цих неспокійних днів на обід прибігла свекруха. Вона побачила немитий посуд, не прибрану кухню, білизну непрану й одразу з порога почала кричати на мене. Я не розуміла, що відбувається, адже просто валилася з ніг. Вона мені ще дорікнула, що з пральною машинкою, порохотягом та мікрохвильовкою я могла бути кращою господинею.
Я була шокована, але і не приступила до роботи, я не наймалася їй в домробітниці. Хотіла допомогти, обслуговувала всю сім’ю, і ось до чого це призвело. Наступного дня я зібрала речі й поїхала з сином до матері в село. Хоча умови там були не такі, як в місті, але тут я дійсно відпочила. Не потрібно було поспішати, завжди на свіжому повітрі, і я виспалася.
Через півтора місяця чоловік приїхав за мною. Сказав, що все розуміє, що ось вже така у нього мати. Я сказала, що назад не повернуся, або залишуся тут, або їду в орендоване житло. Він сказав, щоб я ще повернулася до його матері до Нового року, а там він вже купить нам власне житло.
Я послухала його, про що дуже шкодую. Тепер свекруха відверто демонструвала свою зневагу до мене й чіплялася з будь-якого приводу. Мене лише заспокоювали думки, що скоро з чоловіком ми переїдемо. Я повністю поринула в пошуки нового житла, згодом вже і завдаток відвезла – сподобався мене невеличкий будиночок за містом.
Чоловік, як і обіцяв, приїхав перед Новим роком, однак інтересу до купівлі власного житла не проявляв. Він наче з ланцюга зірвався, щодня в нього безліч справ: сьогодні у нього кафе з друзями дитинства, завтра баня з колишніми колегами, потім ще щось…
В цей період ми почали сваритися, а згодом ми переїхали в заміський будинок, який чоловік купив зі своїми батьками. Ми знову мали жити всі гуртом, я була дуже розчарована.
От я не хочу так жити далі, але і покинути його не можу, люблю. Та й дитина повинна виховуватися в повноцінній сім’ї. Нещодавно чоловік приїхав до нас і дав мені ключі, сказав, що цей і мій дім, і я можу приїжджати туди в будь-який час. Ми з дитиною приїхали на вихідні, а ключі не підходять. Виявилося, його батьки змінили замки.
Я просто розбита, не відчуваю себе законною дружиною, для чоловіка дешева коханка, а для його батьків – хатня робітниця.
Що Ви порадите мені в цій ситуації?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!