Того вечора Віка радісно поверталась з роботи додому. В її офісі вимкнули світло, тому робочий день закінчився раніше. Жінка якраз спланувала собі виконати ті справи до яких все руки не доходять. А ще хотіла влаштувати коханому романтичний вечір.
Дорогою додому вона забігла в магазин по пляшечку ігристого, купила фрукти й в радісному передчутті зайшла до під’їзду, натисла на кнопку виклику ліфта. Тієї ж миті до під’їзду зайшла висока вродлива дівчина і стала поруч з Вікою.
– Ну таку ефектну дівчину я бачу тут вперше. – подумала жінка, заходячи разом з нею у ліфт.
– Четвертий, будь ласка! – ввічливо сказала незнайомка.
До речі Віка теж жила на четвертому. Та їхня поїздка тривала недовго. Раптово у ліфті погасло світло, потім кабіну трохи хитнуло і він зупинився. Натискання на всі кнопки не дало жодного результату. Дівчата застрягли.
Зв’язку у ліфті не було. Та на щастя на виклик відповіла невдоволена диспетчерка. І сказала чекати. У мовчанці минуло десять хвилин, двадцять. Раптом незнайомка спитала:
– Перепрошую, а ви тут живете? Не знаєте, як часто тут миють підлогу?
– Живу. Ну щодня.
– Чудово! – зраділа дівчина, поклала на підлогу сумку і сіла на неї.
Віка глянула на це, і подумала, що це не така вже й погана ідея. Дістала з пакета ігристе, постелила його на підлогу, потім сумку і теж сіла.
– О, ви ще й планували щось відсвяткувати. – посміхнулась киваючи у бік пляшки красуня.
– Так! Думала, що приготую романтичну вечерю і ми посидимо з чоловіком.
– Ох і пощастило вам!
Віка глянула на дівчину з подивом. Адже їй здалося дивним, що вона досі неодружена. Для таких як вона зривають зірки з неба. Навряд чи вона десь працює, напевно чоловіки постійно забезпечують.
– Я зрозуміла ваш погляд. Напевно я здаюся безтурботною дівчиною, яку покохав багатий чоловік. Та це не так. Я приїхала сюди будувати кар’єру моделі. Сама з малого містечка, думала, що зовнішності буде достатньо, але ні. На кастингах беруть харизматичніших!
– То з модельним покінчено?
– Еге! Ні роботи, ні нормального мужика. Я Рита, до речі.
– Та як? Нас нереально не звернути увагу! Невже не знайшлося гідного чоловіка? Мене звати Віка.
– Може вони і є, але мені не попадаються. Або я обираю не тих. От ви до чоловіка поспішали, а моє щастя зовсім короткочасне, тишком-нишком, коли дружини немає, коли син на гуртку.
– У вас стосунки з одруженим? – Віка округлила очі.
– Так! Засуджуєте?
– Ні, але ж вам…
У той момент ліфт захитало і він рушив догори. Вони підвелися, двері відчинилися і вони обидві направились до дверей. За мить Віка зрозуміла, що її нова знайома підходить разом з нею до її квартири.
– Зачекайте, ви сюди? – здивувалась Віка, а її серце застукало як ніколи швидко.
– Так! А ви…
– Ось, візьміть цю пляшку ігристого. Вона вам більше знадобитися. Передайте Жені, що сьогодні я переночую в подруги. Нехай до завтрашнього вечора збере усі свої речі й покине цю квартиру. На розлучення я подам сама. Він, що справді подобається вам?
Рита дещо зніяковіла і похитала головою в знак згоди. А Віка гордо пішла сходами вниз.
– Привіт! Любий.
– Де тебе носить? Скоро дружина повернеться з роботи! У нас мало часу!
– Женя, вона не повернеться. Я зустріла її у цьому ліфті, ми до того ж застрягли.
– Що? Це не могла бути вона! Вона ще на роботі!
– Повір! Вона просила передати, щоб ти збирав речі.
– Йди геть!
– Я ж тільки прийшла? Що на тебе найшло?
– Забирайся! – розгніваний чоловік зачинив двері й став дзвонити до дружини.
Її номер був поза зоною. Тоді він думав, що йому робити.
– Та нікуди я збиратися не буду. Прийде, поговоримо, приготую вечерю, попрошу вибачення. Чорт, як же так!
Наступного дня Віка встигла написати заяву на розлучення. Її та ніч сильно вимотала, вона багато плакала і не розуміла, чому чоловік просто їй не зізнався. Скільки це триває. Це через побут?
Коли Віка відчинила двері, то на неї чекав букет квітів, накритий стіл, свічки й вино.
– Чому ти досі тут? – важко видихнула жінка.
– Ти все не так зрозуміла! Вибач мені!
– Не так зрозуміла знайомство з твоєю коханкою?
– Я провинив, я повний козел, але прошу, не покидай мене! Я кохаю тебе всім серцем!
– Щось не схоже це на прояв любові! Я не хочу тебе бачити! Ти мав піти звідси!
– Я нікуди не піду! Це наша квартира. Ти що зовсім не розумієш? Ми одна сім’я!
– Я бачу, що це ти геть нічого не розумієш! Ти вибрав іншу жінку, ти привів її у нашу спальну! І ще щось хочеш від мене?
– Я мужик, я спокусився! Наробив дурні, але я не збираюся втрачати тебе!
– Тобі це вже вдалось. Як довго це триває?
– Кілька місяців.
– Була тільки Рита чи ще хтось? Тільки чесно!
– Як це має значення? Це усе не серйозно. Так, зустрівся, поговорили й… З нею затягнулося, я сам того не помітив. Вибач!
– Я не зможу тобі вибачити! Можеш не намагатися. Ти зробив свій вибір! – говорила спокійно Віка.
– Ти зараз така байдуже, ти що ніколи мене не любила? Ти так легко говорив про це! Навіть не плачеш!
– Тут немає за чим плакати! І за ким! Тож будь хоча б трохи совісним! Ти провинився, тому піти маєш ти! Чи ми з сином повинні шукати нове житло?
– Ні! Я залишу вам квартиру. А за неї потрібно платити, дорогенька! Ти не потягнеш одна і комуналку і репетитори й гуртки сина!
– Ще і як потягну! Можеш за це не переживати! Я вже подала заяву на розлучення. Тепер залишило пояснити все дитині. То що, коли почнеш збирати речі?
Минув рік. У дверях квартири з’явився Женя з Ритою. Їм відчинив Павло.
– Ти хто такий? – здивовано спитав Женя.
– Павло. А ти напевно Женя? – чоловік пильно глянув на нього.
– Ну і що ти тут робиш? – тим часом із кухні вийшла Віка.
– Це ви що тут забули? – звернулась вона до пари.
– Взагалі-то я прийшов до сина. Маю повне право бачитися з ним, якщо ти забула! От тільки останнім часом він відмовляється, щоб я його забирав. Ти налаштовуєш його проти мене чи що?
– Навіщо мені це робити? Син зараз повернеться від друга і сам тобі все пояснить! Бо бачу, що в тебе порозумінням не складається.
– О, тато!? – промовив Андрійко, що повернувся.
– Син, збирайся, ми поїдемо на фільм. Я вже квитки взяв.
– Вибач, але я не можу сьогодні поїхати! Ми з мамою і Павлом їдемо на його дачу, там річка, рибу ловити будемо! – сказав він піднімаючи в руці позичену в друга вудочку. – Ось! Підійде така?
– Звісно! Ну вже готовий! – відповів Павло.
– Так, сину! Ти краще поясни, чому не хочеш залишатися у нас? Тебе мама підмовляє?
– Ні! У вас нудно! Ти постійно десь працюєш, Рита без перестанку говорить з кимось телефоном. А я сиджу і дивлюсь телевізор. Краще вдома на комп’ютері пограю.
– Тепер дійшло? – спала Віка колишнього. – Ну там пора! Гарних вам вихідних! – зачинила перед ними двері.
– Дивний він якийсь! – підмітив Павло обійняв і ніжно поцілував Віку. – Такий скарб проміняти. Оце телепень!
Моя подруга була в схожій ситуації, пробачила зраду чоловіка, але сама повернула його в сім’ю. Не скажу, що вони живуть щасливо! Вона і мені радила так зробити!
Але добре, що я вчинила саме так. І ні краплі не жалію!
А що б ви зробили на моєму місці?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!