«Я до тебе не повернуся, буду з Галею жити» – писав дід у телеграмі. Бабуся аж заплакала від щастя, стала навколішки: «Дякую, Господи. Дякую, за таку несподівану радість»

« Я залишаюся в Галі, з тобою не хочу жити» – так дід відповів бабусі телеграмою. Бабуся стала плакати, впала на коліна та промовила: «Дякую, Господи. Дякую, за таку несподівану радість».

Бабуся Маришка – Ніна Миколаївна, в пам’яті жінки залишалася доброю та світло, а от дідуся майже не пам’ятала. В пам’яті лише далекі спомини різкого неприємного запаху і грубого голосу. Бабуся рідко згадувала про спільне життя з чоловіком, та й там нічого хорошого і не було.

Дід працював на залізниці, шукаючи несправності на коліях. Інколи він мусив з напарником проходити декілька кілометрів колій. Ходити на огляд потрібно було щодня, попри погоду. За таку тяжку працю держава виділила дідусеві путівки в санаторій. Дід спершу не хотів їхати, лікар порадив, щоб трішки підтримувати організм.

Бабуся зібрала йому всі необхідні речі, спекла ще й смачного калача в дорогу. Бабуся не була щасливою з чоловіком, тому лише зраділа, коли відправила його з дому на три тижні.Тепер на неї чекав 21 день абсолютного спокою. 

Через два тижні бабуся отримала на пошту телеграму від чоловіка. « Я залишаюся в Галі, з тобою не хочу жити». Бабуся стала плакати, впала на коліна та промовила: «Дякую, Господи. Дякую, за таку несподівану радість».

Вона одразу зібрала всі сорочки чоловіка, штани й спакувала у велику сумку. Зверху ще вмістила документи, зав’язала вузол та віднесла в гараж. Ось вже підходила дідова відпустка до кінця. Бабуся цілий день молила Бога, щоб чоловік не передумав. 

У вихідний день вона поїхала з донькою купляти шпалери, адже чоловік їх категорично не дозволяв використовувати вдома.  Разом зі шпалерами купили і тканину для нових яскравих штор, бабуся дістала швейну машинку і, наспівуючи, шила, такі про які вона давно мріяла, та дід не дозволяв вішати, вважаючи за краще короткі фіранки на мотузці, що закривають лише частину вікна. Бабуся терпіти їх не могла.

Бабуся зробила ще одне важливе діло, про яке мріяла декілька років: викинула всю стару посуду та вийняла новий сервіз, який їй ще на день народження подарували, а чоловік забороняв користуватися. Ще дід забороняв мити посуд милом, можна було використовувати лише соду. Зараз же в бабусі вдома ароматне суничне мило біля раковини з новенькою ганчіркою.

Бабуся ж сама розцвіла: придбала собі заквітчану блузу, нарум’янила щоки та й зморшки ніби самі розгладилися. Бабуся помолодшала на десяток років. Сваталися до неї, звичайно, самотні чоловіки, але тут вона була непохитна, від пропозицій спільного життя категорично відмовлялася, і прожила до кінця своїх днів в оточенні дітей і онуків

Вам сподобалася історія?

Загрузка ...

цікаво