Торік ми переїхали жити в село. Вирішили так, бо в приватному будинку і пічка є, і світло можна зробити. Крім того, до міста їхати всього 10 хвилин на автівці. Ще й на оренду квартири не треба гроші витрачати.
Мені баба залишила половину будинку в селі. В іншій частині досі жила її молодша сестра – Катерина Танасівна. Ми мало спілкувалися, адже вона мала жахливий характер. Бабуся все життя із нею воювала. Та вибору не було і я вирішила, що якось знайду до неї підхід. Щойно ми приїхали – я привезла старій чимало подарунків з міста. Хотіла піддобрити.
Спочатку ми наче й добре ладнали. Баба Катя сама запропонувала нам з дітьми допомагати. Я завжди їй за це щось дарувала. Та минуло кілька місяців і ми почали ремонт робити, хотіли зробити гарні умови , утеплити, вікна Заміщини. Тоді й почалось.
– А що, пів хати буде з ремонтом, а пів без? – сказала стара, побачивши майстрів в нашому дворі.
– Ну, що робити. Як хочете, можете поговорити з нашими майстрами, вони й вашу половину зроблять!
– А де я такі гроші візьму?
Я не знала, що їй казати. Ми ж не могли і її частину робити. Врешті в неї син в Києві, нехай би допоміг. Та наші ремонти так засмутили Катерину Танасівну, що вона вирішила нам зіпсувати життя. Минуло кілька днів і з двору зник інструмент одного майстра. Нам довелось самотужки його вартість компенсувати. Далі вона вийшла і заявила.
– Я літня жінка, мені заважає цей шум!
– Потерпіть, ще кілька тижнів. І все буде добре.
Та вже наступного дня стара просто перерізала подовжувачі. Я не витримала, пішла розбиратись. Заходжу, а нікого нема. Кудись вийшла баба. Походила по кімнатах, погукала. Дивлюсь в спальні на шафі стоять мої речі – ваза, салатниця, кошик і повно всілякого кухонного приладдя, котре я довго не могла знайти. Я вирішила дочекатися. Катерина Танасівна прийшла і страшенно розізлилась.
– Що ти тут шукаєш?
– Поговорити прийшла. Мало того, що ви шкоду нам робите, так ще речі наші без дозволу берете?
– Воно тобі не треба було. Крім того, я ж грошей не брала, коли з дітьми сиділа. А ви, бачу, вже взагалі знахабніли. Чоловік до війська не йде, гроші краде і ремонти робить?
– Чого це краде?
– А я вже все дізналась, мені розповіли, що він в себе на роботі людей дурив.
– Що за дурниці?
– Будете себе так поводити, я військкомів викличу. От побачиш!
Мені так прикро стало. Та на цьому все не закінчилось. Днями я пішла на город, повернулась, а баба Катя з моїми дітьми говорить.
– То через ваших батьків я більше з вами не сиджу. Вони жахливі люди, гроші крадуть і всім брешуть!
Це пенсіонерка говорила моєму 12-річному синові і 10-річній донечці. Я забрала дітей, пояснила, що бабуся вже має проблеми з головою. Але що мені далі з цим усім робити? Це ж рідна людина, а так чинить.От скажіть, як би ви з нею спілкувалися?
Вибачте. Даних поки немає.