Я довго не наважувалась піти від чоловіка, залишалась заради дітей. А тоді поїхала за кордон і там в мене нарешті відкрилися очі

Я ніколи не мала великих очікувань від життя. Звичайна дівчина з маленького міста. Непримітна, не гарна. Мабуть, тому погодилась вийти заміж за першого хлопця, який звернув на мене увагу.

Антон був гарний, мав власну квартиру. Мрія, а не наречений. Був моїм першим і єдиним, пилинки з нього здувала, аби догодити. Скоро в нас народилась донечка Тетянка, а за два роки й хлопчик Валентин. Я займалась дітьми й була вдячна долі за те, що подарувала мені таку сім’ю. 

Тепер розумію, що саме через свої комплекси й не впевненість я не помітила, що чоловік поводився зі мною жахливо. А одного разу, я прибігла додому завчасно. Гуляла с сином, та раптом виникла потреба замінити підгузок.

Антон, вочевидь, не думав, що я прийду. І не почув, коли я відчинила двері. Він голосно розмовляв з кимось телефоном.

 – Кохана, потерпи, я забіжу сьогодні. Дуже чекаю на зустріч.

Я відразу все зрозуміла. Почала кричати й сваритися. Та чоловік лишень спокійно відповів:

 – Невже ти думаєш, що такий чоловік, як я, змарнує своє життя на одну жінку, ще й таку, як ти. Ти маєш бути вдячна, що народила дітей, заміжня.

– А як же кохання?

 – Я тебе прошу, ти доросла людина, а в казки віриш. Хочеш зберегти сім’ю – будь мудріша. Врешті, всі чоловіки зраджують.

Пошепки

Тоді я себе запевнила, що справді найголовніше – щастя дітей. Так ми прожили у шлюбі ще шість років. Усі навколо знали, що Антон мені зраджує. Він навіть не виправдовувався, а навпаки хизувався перед друзями, наче герой.

Торік розпочалась війна. І мама вмовила мене поїхати із нею за кордон, адже ми жили в Запорізькій області. Антон лише зрадів, це ж такий шанс насолоджуватися свободою. 

Ми вирушили до Швеції. Спочатку було дуже важко. А потім нас поселили, я роботу знайшла. А згодом в мене нарешті відкрилися очі. Я цілком можу жити без чоловіка. Працювати та забезпечувати своїх дітей. Малеча навіть не сумувала за татом, адже вдома він ніколи їм уваги не приділяв. Цікаво й те, що лише далеко від дому я стала почуватися красивою жінкою. На мене постійно звертали увагу чоловіки. 

Тоді я наважилась і повідомила Антону, що хочу розлучитися. Спочатку він страшенно кричав, казав, що я пошкодую. А тоді почав благати, щоб повернулася. Та я вже не хотіла.

Зараз в мене все чудово. Я маю гарну роботу, син відвідує садок, донечка – школу. Не знаю, що буде далі, та я однозначно не повернусь до чоловіка. До того ж кілька місяців тому я познайомилась з чудовим парубком. Наразі в нас теплі романтичні стосунки. І я вперше в житті впевнена, що красива і жадана.

Знаю, що багато хто буде мене засуджувати. Але прошу зрозуміти одне – наші жінки, які їдуть за кордон і розлучаються, роблять це не просто так. Від добрих дбайливих чоловіків не йдуть! Затямте це! А ви як вважаєте?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

IrynaS
Adblock
detector