Я дозволила чоловікові зраджувати. Вірила, одного дня він збагне, що я краща. А тоді якось прийшла додому і побачила її

Я покохала Дмитра з першого погляду. Я пила каву в парку, а він гуляв з донькою. Бачила його не вперше, та поряд ніколи не було жінки, того й зрозуміла – переді мною батько-одинак. Мене захоплювало, як дбайливо цей чоловік ставиться до доньки. Саме тому й наважилась познайомитись.

Я першою запросила їх на морозиво. А потім ми почали зустрічатись. За кілька місяців Дмитро з Соломійкою переїхали до мене. Я жила у власній квартирі, яка дісталась мені від бабусі, вони ж винаймали житло. Виявляється, колишня мого коханого просто одного дня втекла зі своїм другом до столиці. Вона покинула дитину і навіть на свята не телефонувала. Та я усім серцем полюбила цю дівчинку, хотіла бути її мамою.

Згодом ми з Дмитром розписалися, весілля не робили. Він не схотів. Насправді я завжди відчувала, що кохаю його більше, аніж він мене. Та робила все, аби в нас була щаслива сім’я. Соломійка ж зростала найпрекраснішою дитиною. 

Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

А тоді якось чоловік поїхав у відрядження. Повернувшись він поводився якось інакше. В мене з’явилися підозри, що в нього інша. Та я відганяла від себе ці думки. А якось прийшла додому і побачила її. Вона гралась з моєю донькою.

– Я Наталя, мама Соломії. У нас з Дмитром стосунки.

 – Відколи?

Пошепки

 – Він приїжджав до мене в Київ місяць тому. Ми вирішили бути разом.

 – Але ж як так? 

Коли Дмитро прийшов – зізнався, що завжди кохав колишню. Я це відчувала, та не хотіла вірити. Тоді я вирішила піти на відчайдушний крок. 

 – Добре, їдьте разом до столиці, живіть. Якщо ви зрозумієте, що все серйозно – ми розлучимось і ви заберете Соломію. А якщо з часом побачите, що це помилка – нехай Дмитро повертається до мене.

Усі знайомі насміхалися з мене, казали, що це принизливо. Та вони не розуміють, що я пішла на це заради дитини. Адже люблю її та добре знаю, що Наталі Соломійка не потрібна. Тож нехай буде так.

Як гадаєте, я правильно вчинила?

Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

IrynaS
Adblock
detector