Місяць тому моєму чоловікові зателефонувала його тітка з Запоріжжя. Їм дуже важко останній рік. Коли почалась війна вони поїхали до Польщі, та там жити не змогли, повернулись додому. Казали, що вже ніколи оселю не покинуть. Та раптом родичка заявила.
– Дмитре, так ми втомилися в постійній напрузі. Ще й не знати чи блекаутів не буде, а ми в квартирі. Можна у вас перезимувати.
– Звичайно, місця вистачить, та й опалення в нас на дровах.
Звісно, чоловік не міг відмовити. Та і я хотіла допомогти. Хоча в мене синові три рочки, ще й вагітна на шостому місяці. Живемо ми в селі на Франківщині. Мої батьки допомогли нам двоповерховий будинок збудувати.
Минув тиждень після розмови й родичі приїхали. Тітка Люда, її син з донькою і двома дітьми. Ми зустріли їх дуже гарно, стіл шикарний накрили, делікатесів прикупили. Та я думала, що так готуватиму лише в перший день, а потім вони все самі робитимуть. На ділі все інакше. Щодня вони чекають, коли я їх годуватиму, з’їдають все і навіть тарілки після себе не миють. На продукти грошей також не дають. Ми не бідні, але й годувати усіх не можемо.
Нещодавно я з чоловіком прибирала на кухні після чергової вечері. Раптом він сказав:
– Це вже занадто! Я на таке не підписувався.
– То поговори з ними. Нехай скидаються на продукти. А готувати по черзі будемо.
Він погодився. Та коли сказав все це тітці – вона образилась.
– Як ти не розумієш, нам так важко. Вам тут добре, не знаєте, що таке війна, живете собі, як і жили.
– Це не правда, ми постійно на нервах і допомагаємо, чим можемо.
– Еге ж.
Врешті ніхто поведінки не змінив. А днями я приготувала цілий казанок плову. А коли на вечір хотіла погодувати чоловіка – побачила, що все з’їли, навіть не спитали дозволу. Тоді я вже не витримала.
– Ви, мабуть, шукайте інше житло. Ми допоможемо заплатити за перший місяць, а далі самі.
– От які ви! Не треба нам від вас нічого! Правду кажуть про западенців!
Ображені вони поїхали назад в Запоріжжя. Я страшенно переймаюсь, щоб все в них було добре. Не можу про це не думати, почуваюсь винною. Хоча й розумію – всю зиму не витримала б їх обслуговувати.
Скажіть, невже я так погано вчинила?
Більше цікавих життєвих історій тут –https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!