У нас з Олею для постійних сварок була тільки одна причина – домашні справи. Точніше, прибирання. Адже вона ледь не щодня скаржилася на свої обов’язки та ще й полюбляла так драматизувати, немов вона – справжня Попелюшка.
Хочу додати, що це вона після весілля запропонувала такий варіант: жінка займається хатніми справами, а я працюю на роботі. Ну мені така пропозиція дуже сподобалася. Тим паче моєї зарплати цілком вистачає на продукти, комунальні послуги, одяг, розваги та інші забаганки. І я ще жодного разу не дорікав Олі, що вона купила собі дорогу сукню чи косметику. Для неї нічого не шкода.
Але наша “ідилія” протрималася тільки один місяць. Я почав вже думати, що Олі вдома нудно і вона вирішила вигадати собі таку розвагу – діставати мене. Ось, наприклад, надворі дощило, було багато багнюки і відповідно мої черевики всі у болоті. А ще пальто мокре.
– Ти куди зайшов? Не бачиш, що я поприбирала сьогодні у коридорі, а ти знову все зіпсував! Сам бери швабру та витирай бруд! – дорікала жінка.
Ну а їй хіба так важко раз-другий пройтися шваброю? Коридор маленький, там роботи на 1 хвилину. Або ще любила влаштовувати скандали через непомиту чашку з-під кави.
– Міг хоча б сполоснути її після сніданку! Ти завжди залишаєш мені гору посуду, немов тут снідала ціла зграя голодних вовків! – кричить Оля. Здавалося, що її такі дурні претензії чув весь двір.
Словом, я все сам після роботи не горів бажанням повертатися додому. Та навіть боявся зайвий крок ступити – жінка одразу почала лаятися. Ще й так дорікала та драматизувала, мовляв, я її не ціную, не кохаю, не сприймаю як жінку, а радше прибиральницю…
Ми так протрималися 3 роки. Одного вечора Оля зібрала всі свої речі, викликала таксі та поїхала до мами геть.
– Я готова дати тобі другий шанс, якщо ти усвідомиш свою помилку та змінишся, – сказала Оля.
Ну а я що? Не кинувся їй під ноги, також маю гордість..точніше, знаю собі вартість, влучно сказано! Не дозволю, щоб такими дешевими маніпуляціями Оля керувала мною. І так вдома цілими днями сиділа, прийшла на все готове, а тепер ще й носом крутить. Нехай перша приїде та вибачиться, сама у цьому конфлікті винна.
Відтоді минуло вже 3 місяці. Оля навіть не телефонує та не пише. Думає, що я нашу квартиру на свинарник перетворив. Але не тут було! Я того ж вечора розповів про сварку моїй мамі. Вона жінка мудра, вже стільки років має.
– Ти все правильно зробив, синку. Вона ще пожаліє та лікті кусатиме. Але ти цю нахабу на поріг не пускай, – похвалила мене мама.
Тепер вона щодня після роботи приходить до мене у гості та не з порожніми руками. То тістечка купить чи пиріжків напече. Або принесе великий пакет готовий домашніх страв – борщик, салати, запечена курка та щось на десертик. І з такими частуваннями я поправився вже на 5 кілограмів. З Олею такого не було, вона і сама не вміла нормально готувати.
Мама також допомагає мені з прибиранням. У неї це все займає від сили 30 хвилин, я встигаю якраз пограти 1 раунд на приставці або ж у комп’ютерній грі.
Я зрозумів одну річ – мені дуже добре жити з мамою. Адже вона не дорікає, не скандалить, не капризує, а просто мовчки робить свою справу. А Оля? Ох, жалію, що взагалі одружився з нею. Знав, що таке “солодке” життя на мене чекає – нізащо не робив пропозицію. Нехай далі живе у своєї мами, а мені без неї добре.
Ви погоджуєтеся з такою думкою? Можливо, хлопець не помічає справжньої причини розлучення?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!