Я думала Дмитро – найрідніший, вірила йому. А він обібрав мене до нитки. І жив в моїй хаті з коханкою. Врятувала мене свекруха

Ніколи не вважала себе наївною і не думала, що стану жертвою афериста. Та колишній виявився хитрішим. 

Коли я познайомилась з Дмитром – була вже самодостатньою жінкою, з роботою і власним житлом. Квартира мені від бабусі залишилась. Я досить гарно заробляла, планувала ще й автівку придбати. Він також здавався солідним чоловіком, казав, що бізнес має. Ми зустрічались пів року, а тоді він переїхав до мене.

Офіційно не розписалися, думали, що все це формальності. А тоді коханий запевнив мене, що нам потрібне інше житло. Адже як дітей ростити в такій квартирі? Тож врешті я погодилась продати нерухомість. Доки ми шукали будинок – орендували невеличку квартиру. А тоді якось мене з роботи відправили у відрядження на цілісінький тиждень. І раптом чоловік зателефонував:

 – Люба, я тут такий будинок знайшов, ідеальний! Але треба вже купувати, бо там черга на нього!

 – Скажи, що я приїду і відразу оформимо. 

 – Вони не чекатимуть. Я тобі скину фото й відео. Треба брати, бо пошкодуємо.

Я тоді й не думала, що щось може не так бути. Вірила Дмитрові. Він оформив будинок на себе. А я й не здогадувалась, що тоді в нього вже коханка була. Рік прожила в новому будинку, ще й меблі нові придбала. А тоді якось повернулась додому, а ключ мій двері не відчиняє. Стукала, грюкала. Врешті приїхав мій коханий і сказав, що знайшов іншу. А на будинок я жодних прав не маю. 

В розпачі я поїхала до свекрухи. Благала, щоб вона поговорила із сином. І ви не повірите – Тетяна Вікторівна мене підтримала. Вона дозволила пожити в неї, увесь час дзвонила синові та навіть поїхала до нього. Він наказав матері вигнати мене, бо, мовляв, я йому ніхто. Та вона не послухала. Довіку дякуватиму за це. 

Дуже важко я пережила цю зраду, навіть до лікарні потрапила. Річ у тім, що я тоді вагітна була, строк маленький. І дитину я втратила. Якби не Тетяна Вікторівна може й на світі мене вже б не було. Бо всілякі думки лізли в голову. Через нервовий зрив я покинула роботу. Заощаджень зовсім не мала. А тоді колишня свекруха якось сіла поруч і сказала:

 – Ти ще зовсім молода, подумай, все можна виправити. Ось в мене є трохи грошей, збирала на старість. Візьми і їдь до Італії. Там знайдеш роботу і почнеш нове життя в іншому місті!

Пошепки

 – А ви як тут будете?

– Ти не переймайся, провідуватимеш мене. Я почуваюсь винною, що сина так погано виховала. Хочу допомогти!

Я вирішила її послухати. Поїхала. І знаєте – на новому місці мій стан і справді покращав. Почала працювати. А згодом зустріла своє кохання – італійського бізнесмена Маріо. Я мало не відразу завагітніла. Він був на сьомому небі від цієї новини. Відразу пропозицію зробив. Ми побралися. Жили чудово.

Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Та Маріо був старшим за мене на 20 років. Одного дня, зовсім не очікувано в нього стався інсульт. Пів року я його доглядала, та після повторного нападу – він помер. Мені було дуже важко, вирішила поїхати в Україну, і доньці свою Батьківщину показати. Ми провідали Тетяну Вікторівну. І мене шокувало в яких умовах вона живе. Я висилала їй час від часу гроші, та виявляється Дмитро все забирав. Будинок мій він продав, адже вліз в борги та повернувся жити до матері. Тоді я вирішила запропонувати колишній свекрусі:

 – Поїхали зі мною в Італію. Мені одній важко. А там вам добре буде й мені підтримка!

– А як я Дмитра залишу? 

 – Ви що не розумієте, він вам життя не дасть. А так матимете  спокій.

Вона обіцяла подумати. Я дуже хочу, щоб ця жінка хоч старість мала спокійну. А Дмитро каже, що мама може їхати, лиш має попередньо на нього дарчу оформити на квартиру. Та хіба це справедливо? Не краще їй продати житло, аби мати в Італії якісь гроші?

Більше цікавих життєвих історій тутhttps://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

IrynaS
Adblock
detector