Змалку я вважала, що сестра – це найрідніша і найближча для мене людина. Вірила, що у будь-якій ситуації Діана мене підтримає і буде поруч. І сама ладна була останню кофтину віддати їй.
Та так сталося, що життя нас розлучило. Після школи я вирішила їхати навчатися до Румунії, а сестра вже вступила у рідному місті. Утім ми постійно спілкувалися. Вже з другого курсу я почала працювати та досить гарно заробляла. А сестра моя завагітніла і вийшла заміж. Та вони з чоловіком дуже бідували, тож я допомагала їм, як могла. Щомісяця висилала гроші, ще й одяг купувала.
А тоді померла наша бабуся. Я приїхала на похорон і дізналась, що старенька залишила нам з сестрою свою однокімнатну квартиру. Та я розуміла, що мушу поступитися житлом. Так і зробила. Діана була дуже вдячна.
– Колись я неодмінно тобі віддячу, ось побачиш!
Час минав. Я здобула освіту і повернулась в Україну. Влаштувалась на роботу в стоматологічну клініку. А там познайомилась з Русланом, власником практики та стоматологом. Він відразу мені сподобався. Ми багато спілкувалися, а тоді він запросив мене на побачення. Я погодилась.
Ми почали зустрічатися, а згодом він запропонував побратися. І хоча Руслан старший за мене на 12 років і вже мав за плечима один шлюб і дитину – я погодилась.
Через два роки я народила донечку. Страшенно тішилась, що маю такий гарний шлюб і надійного чоловіка. Діана не приховувала того, що заздрить мені. Хоча вона з чоловіком жила вже значно краще, ніж раніше. Вони продали бабусину квартиру, адже мали вже двох дітей і ледве тулилися в одній кімнаті.
Я прожила в щасливому шлюбі п’ять років. А тоді раптово ставлення Руслана до мене змінилося. Я дізналась, що він зраджує. Ми страшенно посварились.
– Тільки спробуй розлучитися, я тобі таке життя влаштую! – погрожував тоді він.
Ми сварилися мало не щодня. А одного разу, коли я хотіла піти – Руслан мене вдарив просто на очах у дитини. Я навіть речі не зібрала, схопила дитину і втекла. Прибігла до Діани. Вона мене пустила, дала все необхідне. Та наступного дня здивувала:
– Ти не можеш у мене залишитися, чоловік проти, зрозумій.
– Ну, хоч кілька днів дай, аби я до тями прийшла.
– Ти що? Ні!
– Але ж я відмовилась від своєї частки квартири. Як ви так можете?
– Це вже інша квартира. Краще ти ж помирилась з чоловіком. Врешті всі зраджують, а ти такого, як він не знайдеш.
Я не могла в це повірити. Поїхала до батьків. Мама намагалась поговорити з Діаною. Але вона раптом почала таке про мене розповідати.
– Вона сама винна! Поводилась жахливо з чоловіком, постійно з іншими фліртувала. От він і не витримав!
Як я тоді плакала. Зрада сестри завдала мені більше болю, ніж чоловікова. А найгірше, що вона продовжувала поливати мене брудом, розповсюджуючи ці плітки. Батьки кажуть, що я маю пробачити їй. Та чи можна після всього?