Я думав дружина в Німеччині гроші заробляє, а вона там розважалась, нового чоловіка шукала. Такого я не чекав

Як я кохав свою Катю, на руках носив, всі забаганки виконував. Часом доводилось у дві зміни працювати, аби вона могла купити новий одяг. Та я не скаржився, адже розумів – така дівчина заслуговує на найкраще.

Та їй завжди було замало. Часом я помічав, як дружина плаче. Намагався поговорити.

 – Що сталося? Тебе хтось образив?

 – Марина на Балі полетить. Її чоловік вже квитки взяв. А в мене навіть фоток гарних немає, щоб виставити.

На вечір я вирішив подивитись, скільки ж вартують ті путівки. В мене волосся дибки стало. Це що, люди квартири продають, щоб відпочити? Запропонував коханій альтернативу:

 – Поїхали на Дністер! Там теж дуже гарно! Я риби наловлю.

 – Не хочу я такого щастя, ще й рибу твою чистити потім.

Ви не уявляєте, як це прикро, що не можеш дати дружині те, про що вона мріє. Аби хоч якось втішити – довелось їй телефон за тисячу доларів купити.

Коли почалась війна дружина раптово заявила, що хоче виїхати.

 – Подивись, тут небезпечно. Я поїду до Німеччини, влаштуюсь, роботу знайду. А згодом ти приєднаєшся.

 – Нащо тобі їхати. У нас тут спокійно!

– Це ж лиш початок. 

Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Як я не хотів її відпускати, як не вмовляв – не слухала! Поїхала і все. Ми спілкувались щодня. Та з часом вона дзвонила дедалі рідше, увесь час писала, що зайнята. А тоді я зустрів нашого спільного друга. Виявляється його дружина теж поїхала.

Пошепки

 – Ну, що, вже розлучився? 

 – Чого це?

 – Твоя ж там з іншим живе. Ти що, не знав? 

 – Яким ще іншим? Як так?

 – Ну ти даєш! Усі вже знають. Вона ще як тут була переписувалась з німцем. До нього й вирушила. Чи ти думав, що така, як Катя, на заробітки поїхала?

Я не міг в це повірити. Але тієї миті все стало на свої місця. На вечір написав дружині, що хочу розлучення. Вона навіть не сперечалась. Катя розбила мені серце, я не вірив, що колись зможу довіряти жінкам. Пів року я ходив, наче тінь. Навіть схуд. А тоді вирішив піти до війська. 

Відслужив пів року, мав чималі успіхи, побратими мене цінували, оскільки добре розбираюсь в техніці. І от мені вдалося взяти кілька днів відпустки, в мами був ювілей, не міг не приїхати. І ось заходжу я додому і розумію, що хтось у квартирі є. Тут до мене вибігає радісна Катя.

 – Коханий, ти повернувся?

 – Який я тобі коханий? Що ти тут робиш.

 – Я так помилилась. Пробач! Ми мусимо знову розписатися! Я тебе люблю!

 – Ти що, з дуба впала! Збирай речі і їдь до свого німця. І не смій мене турбувати!

Такого вона від мене не очікувала. Вона ж завжди крутила мною, як хотіла. Почала благати, щоб пробачив, та я її вигнав. Звісно, мені важко було бачити колишню, але деякі вчинки не пробачають. Тим паче хто ж його знає, може вона хоче побратись, щоб виплату отримати, як я загину?

А що б ви робили на моєму місці? Пробачили б колишній?

Більше цікавих життєвих історій тутhttps://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

IrynaS
Adblock
detector