Ми з Вікторією більше ніж 10 років у шлюбі. Останнім часом моя дружина стала агресивною, могла розізлитись через дрібницю. Я старався не зважати на це. Та одного разу вона забула телефон і вийшла в магазин. Почувся дзвінок. Абонент був дуже наполегливий. На телефоні висвітилось ім’я “Олег”. Я подумав, що це з роботи і щось термінове, тому вирішив відповісти.
– Я чоловік Віки. Можливо, щось слід передати дружині?
– Давно хотів з тобою поспілкуватись! Знаєш, хто я?
– Можу тільки здогадуватись.
– Ми з Вікою давно зустрічаємось. І я її цілком влаштовую. Вона навіть каже, що я кращий, ніж ти, якщо ти розумієш про що я. У нас все серйозно. Вона боялась зізнатись тобі, та, мабуть, час настав!
Судячи з розмови, моєму співбесіднику було років 20-25. “Несерйозний тип”, – одразу подумав я і, коли дружина повернулась, намагався всіляко себе не видати. Віка помітила, що їй телефонували, розхвилювалась і прибігла до мене з поясненнями:
– Ти неправильно все зрозумів. То була інтрижка, нічого серйозного!
– Як довго у вас це триває?
– Він мій колега по роботі, – на ходу вигадувала Віка. – Він спеціально придумав цю історію, щоб видурити з мене гроші.
– Я одразу зрозумів, що він боягуз і тебе не вартує. Однак те, що він сказав дуже схоже на правду. Ти давно охолола до мене. Цей дзвінок дав на усе відповідь.
Дружина ще довго виправдовувалась, але я зібрав її речі і попросив покинути мою квартиру.
– Ти поспішив із висновками. Все не так, як ти думаєш.
Але я був не приступним. Досить з мене однієї брехні.
Чи правильно вчинив чоловік? Можливо, спершу слід було вислухати?
Вибачте. Даних поки немає.