У мами нас двоє доньок. Моя старша сестра Леся досі незаміжня та немає дітей, хоч їй уже 45 років. Вона гарна доглянута жінка, але робота забирає увесь її час.
Я маю чоловіка та трьох діток. Ми живемо у батьківській хаті.
Коли наших батьків не стало, Леся відмовилась від їх будинку на мою користь.
– Для чого мені ще один дім, якщо я вже маю квартиру в столиці. Тобі потрібніше – сказала сестра.
Леся все життя про мене піклується, ще з дитинства. Вона завжди мені допомагала та оберігала. В школі робила зі мною уроки. Коли ми підросли допомогла не наробити дурниць.
Згодом вона поїхала до Києва. Там влаштувалась на роботу і продовжила допомагати батькам та мені. Як я народила, Леся і племінників балувала дуже.
Я невимовно вдячна їй за все. Бо багато чого маю саме завдяки сестрі.
Коли у нас були фінансові труднощі, я позичали у сестри гроші і обіцяла їх повернути. Сума набралась немаленька. Леся не квапила мене з поверненням грошей, та я все ж відкладала по-трохи, бо й самій було соромно.
Коли Леся приїхала до нас на Спаса, бо тоді ж і роковини по смерті батьків, вони померли в одне й те ж число, з різницею в один рік, я вирішила повернути більшу частину боргу.
– Лесю, хочу з тобою поговорити – кажу. – Я знаю, що це ще не всі гроші, але хоч трохи поверну. Дякую, що допомогла і вибач, що я так довго тягну з поверненням.
– Я не візьму цих грошей – каже сестра.
– Що? Ти образилась?
– Ні. Просто ти у мене найрідніша людина і я з тебе грошей не братиму. Між нами немає жодних боргів.
Я не чекала такої відповіді, тому мимоволі з очей потекли сльози. Не знаю за що маю таку сестру. Мені здається, що я її не гідна.
У нас із самого дитинства були гарні стосунки, а з роками все лише зміцнилось. Я дякую Богу за свою сестру. Не уявляю як би жила без неї.
Які у вас стосунки з вашими братами/сестрами?