Коли я прочитав повідомлення від дружини – страшенно розлютився. От казали мені друзі – відправиш її в Європу, знайде там іншого. А я не вірив. Моя ж Ілона не така.
Ми одружилися шістнадцять років тому. Їй тоді всього 19 було. Красуня… Словами не описати. Я кохав її безмежно. Мало не відразу Ілона завагітніла. Згодом народилась наша донечка Іванка.
Не знаю, як це вдавалось дружині, та вона встигала все. І дитину доглядала, і навчалась, і вдома завжди був порядок. А як вона готувала. Жодного разу я не залишився без сніданку. Навіть якщо всю ніч не спала через капризи малої, однаково зранку вставала, аби мене смачненьким нагодувати. А які голубці робила, пироги пекла. Краще, ніж в ресторані.
Згодом дружина пішла на роботу. Пояснювала:
– Хочу свою копійку мати, аби в тебе не просити на свої жіночі дрібниці!
– Ну, як скажеш.
Ілона досить гарно заробляла, її цінували. Та встигати все було важко. Щоранку доводилось прокидатись о 5, та й лягати досить пізно. Згодом кохана знову завагітніла, народила синочка. І разом з цим усім вона й далі мала прекрасний вигляд.
У нас було досить гарне життя, власна квартира, автівка. Часом навіть вдавалося на відпочинок поїхати. Та все змінилося, коли почалась війна. Ми живемо у Дніпрі. Саме тому я відразу наполіг, щоб дружина їхала з дітьми за кордон.
І ось, минув рік і мені прийшло це повідомлення. “Я хочу розлучення!”. Як це розуміти? Розлючений я зателефонував дружині. Вона не брала. Тоді дочці, яка вже досить доросла.
– Що з твоєю мамою сталося?
– Ти про що?
– Вона написала, що хоче розлучення.
– А що тебе дивує? Невже ти думав, що вона щаслива?
– А чому ні?
– Та вона лише тут жити почала! Вдома лише гарувала: з ранку до ночі. Вона ще досить молода, заслуговує на інакше життя.
– Що ти вигадуєш. Вона сама так жити хотіла.
– Еге ж. Ти вдома хоч колись їй допомагав? Хоч раз сніданок приготував? Чи коли їй бодай подякував? А дарував нормальні подарунки? Чи гроші якісь давав?
– Давав на продукти, на все необхідне. Вона сама схотіла працювати, аби в мене не брати на своє, жіноче.
– Та їй принизливо було в тебе кожну копійку випрошувати, а тоді пояснювати, що купила. Чи ти не розумієш?
– Скажи правду, вона там просто когось знайшла?
– Та ні, вона й не хоче нікого. Хоча я б її не засуджувала. Має право відчути, що ще гарна.
Насправді я ніколи про це все не думав. Щиро вірив, що Ілона щаслива. А вона, вочевидь, лишень зараз зрозуміла, що можна інакше. Тепер не знаю, що мені робити.
Чи правильно вчинила моя дружина? Відпустити її чи намагатись повернути?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!