Я свого чоловіка Павла дуже сильно кохаю. Пройшла з ним і вогонь, і воду і мідні труби. Правда, після весілля не все так казково було.
Я сама сирітка, мене виховувала бабуся. Відповідно, великого приданого у мене не було. Та і тоді ми не могли собі через фінанси орендувати квартиру, а тим паче купити. Тому от я пішла у невістки. Батьки Павла бізнесмени, мають декілька магазинчиків продуктових в місті.
Звісно, пані Ольга не дуже зраділа, коли почула, що я житиму з ними на квартирі:
– Теж мені, взяв якусь голоту та бідноту. Я тобі казала “Сину, он Любка з 13 квартири на тебе заглядає, а ти все носом крутив!”
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Хоча всіляко старалася показати та доказати свекрусі, що я хороша господиня. Бабуся мене колись навчила готувати борщ, котлетки смажити, ліпити вареники чи пельмені. Навіть бісквітні торти вміла пекти, аби коржі виходили такі пухкі, наче хмаринки.
Однак, ніяк не могла заслужити любов та повагу свекрухи. Постійно чула докори, яка я погана господиня і так далі:
– То що, борщ? Чи тим треба унітаз промити?
– Ні, це я вам на вечерю приготувала.
– То ти ще й без дозволу взяла ті каструлі? Мені їх ще покійна мама подарувала. Ти чого руки пхаєш туди, куди не треба?
На щастя, Павло завжди за мене заступався перед мамою. Свекор також старався перечити, але пані Ольга його міцно загнала під каблук. Як тільки гляне на нього – то все, чоловік мовчить.
Але таке пекельне життя швидко закінчилося. Павлові через рік запропонували кращу посаду на роботі, відповідно, збільшилася зарплата. Ми декілька місяців відкладали гроші на перший внесок за квартиру. Купили двушку в старій радяночці, а потім ще виплачували іпотеку.
Хоча минуло 5 років, але я досі якось хочу залагодити це погане відношення свекрухи до мене. Тому на всі свята купую їй гідні подарунки. На Миколая привезли їй пуховичок тепленький, а на Різдво – набір з каструль та чайника.
Минулого літа за свої гроші допомогли їй зробити на кухні ремонт, купили посудомийку та холодильник. Загалом, на свекруху я зла не хочу тримати. Однак, вона, видно, йти на примирення також не планує. І мої подарунки геть не цінує.
Вчора приїхала у гості до сестри Павла, Марини. Вона після закінчення школи переїхала на навчання до Одеси. А там вже вийшла заміж, народила діток.З нею у мене дуже чудові стосунки. Знаєте, я отримала ту старшу сестру, про яку так довго мріяла.
І вона знала про наші скандали зі свекрухою:
– Думаєш, чому я від мами аж в Одесу втекла? Та я ще дивуюся, як тато з її характером до лікарні не потрапив.
Так от, приїхали ми на декілька днів. Сідаємо до столу і я бачу дуже знайомий посуд. Чашки та тарілки з виделками, квіточками оздоблені та срібною лінією обмальовані. Такі я ще минулого року подарувала свекрусі на день Ангела.
– Ой, Маринко, такі гарні в тебе чашки. Де взяла?
– Мама передала десь минулої весни.
І я помітила деякі свої подарунки у квартирі – набір посуду, рушники, чайник та навіть накидки на подушечки.
Чоловік також помітив ці речі і також дуже засмутився:
– Не зважай. Це мама. Якщо вона тебе не полюбила тоді, то і зараз не полюбить, хоч ти їй квартиру чи машину дорогу купи. Краще б ми на ці гроші щось додому собі взяли.
Я зрозуміла – скільки не старайся, а хорошою невісткою ніколи не станеш. Звісно, важко, бо на мою любов відповіли зневагою та підлістю.
Але я закликаю всіх невісток – якщо у вашій родині така ситуація, то не думайте навіть робити перший крок. Не буває у світі свекрухи, яка зможе вас полюбити, як рідну дитину.
Краще приділяйте час чоловікові та дітям. Це ваше щастя, опора та натхнення.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!