Останнім часом у нас з чоловіком геть не щастить у грошах. Мені з початку війни врізали зарплату, а чоловіка взагалі вигнали. Зараз він працює взагалі в іншій сфері за мінімалку.
Нашому синові 19, навчається у Львові в медичному. І це ще треба йому заплатити за навчання, оренду квартири та ще передати на продукти. Микола час від часу шукає роботу собі на вихідні, аби пов’язувати з навчанням.
Чоловік не може виїхати на заробітки, він призовного віку. А я навіть не знаю, що буду робити закордоном.
Добре, що у мене є кума Галинка. Я їй можу спокійно так висповідатися, вона мені пожаліється, одна одну підтримаємо.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Якось я прийшла до Галі та помітила у коридорі старий диванний куточок:
– А ти нащо таке хороше викидаєш?
– Ми замовили у майстра нові табуретки та стіл. Нащо мені то барахло? Завтра рано чоловік винесе на сміття.
– Так може мені віддаси? Скільки хочеш?
– Забирай, з тебе шоколадка!
Ну і наступного ранку мій чоловік забрав той куточок диванний, нам підійшло на кухню. Кумі я принесла великий торт та шампанське за такий “подаруночок”.
Однак, через 3 дні до мене зателефонувала Галя:
– Слухай, ти ж у мене в боржниках за той куток. Можеш сьогодні допомогти?
– Так, а що трапилося?
– До мене у гості свати приїжджають. А я ніц не встигаю поприбирати та їсти зготувати. Потрібна ще пара рук.
Я одразу поїхала до подруги. Вона мене послала в магазин, дала список продуктів. Ну я за все сама заплатила, може Галя так метушилася, що геть забула за гроші. І я зробила їй 3 салати, насмажила відбивні, відварила та потовкла картоплю на пюре. Ще й перемила всі тарілки та виделки для гостей.
А Галина з кимось постійно щебетала по телефону, встигла хіба 2 нещасні картоплини почистити. Тільки покладе телефон – то знову до неї хтось дзвонить і вона так пропадала на 10 хвилин.
Потім, коли Галя помітила машину сватів біля будинку, то одразу побігла та кинула мені в руки куртку. Певно, хотіла здаватися такою зразковою господинею, що сама все то робила. Мені навіть “спасибі” не сказала. Та що там на “спасибі” чекати, якщо Галя навіть не дала мені до кінця защепити взуття та виставила за поріг.
Мені якось стало образливо за це. Але наступного вечора до мене знову Галя набрала:
– Слухай, ну так щось спина та коліна болять. Певно, на погоду. А ще тиск скаче. Після тих гостей море брудного посуду. Ти б не могла мені допомогти?
– Ні, Галинко, ніяк не можу, сама погано почуваюся.
– А, ну добре, папа.
Певно, подруга очікувала, що я прибіжу, як те цуценятко та почну виконувати всі її команди. Однак, через годину Галина знову зателефонувала до мене:
– А ти мені коли гроші за куток повернеш?
– Які ще гроші?
– Ну за куток.
– Галю, ти ж сказала, що за шоколадку мені віддаси.
– Коли я таке казала? Ти мені хоча б 3 тисячі віддай, вже скину тобі по старій дружбі.
Я навіть не хотіла вже більше Галю бачити, перекинула їй на карточку 3 тисячі гривень.
Образливо, що подруга ось так шукала вигоду. А коли я їй відмовила – то і за гроші згадала, хоча спершу віддавала безкоштовно.
Може, воно й на краще, адже я побачила, яка Галина насправді корислива людина. Тому Бог мене від неї відвернув.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!