Нерідко чула історії про відносини свекрухи та невістки. Вважала повною маячнею. Хіба дві дорослі людини не зможуть знайти спільної мови?
Втім, я змінила власну думку, як тільки женила свого єдиного сина.
Мій чоловік помер десять років тому. Жила я сама у просторій трикімнатній квартирі. Тож погодилася, щоб молодята переїхали до мене. У них власного гніздечка не було, а я й так нудьгувала сама.
Так ми й почали жити втрьох. Я гадала, що знайти спільну мову з невісткою буде дуже просто. Зрештою, як тільки діти заселилися, все так і було. Дружина мого Ігоря була дуже тихою. Постійно запитувала поради, з усім допомагала.
Але напруга між нами у спілкуванні витала у повітрі. Думала, що дівчина тільки звикає. Все ж таки чужий дім, чужі правила, багато відповідальності. А з часом Яна просто почала робити все абияк. Просто, щоб я відчепилася. Уникала мене, засиджуючись у своїй кімнаті. Не підтримувала жодної розмови. Я й сама стала почуватися некомфортно.
Син цього не помічав. Він тільки радів одруженню і думав, що відсутність сварок – це ознака міцної жіночої дружби.
З часом за відкладені весільні гроші син купив новеньке авто. Хоча я й була проти такої необдуманої трати коштів. Але Ігор дослухався до порад дружини. Вона наполягала на покупці. Мою думку, ясна ріс, до уваги ніхто не брав. Дівчина вже була вагітною, тому влаштовувати сварку я не хотіла.
Ще мені не сподобалася ідея з кредитом. Я знала, що після народження онука з грошима стане скрутно. Тільки на їжу вистачатиме, не те щоб сплачувати борги. Так і сталося. Кредит не тільки не вдалося погасити, а й довелося влізти в нові борги. Дитина – це не річ. За нею потрібно доглядати, а це чималі витрати. Жаль, що мій син цього не розумів.
Серйозний конфлікт почався, коли невістка віддала онука в дитячий садок. А сама виходити на роботу навіть не збиралася. Хотіла відпочити, попрацювати над фігурою, виспатися. Навіть на фітнес записалася. Мені усе це дуже не подобалося. Я ж народила дитину, при цьому виховувала її самотужки і навіть встигала паралельно працювати. Коли я висловила це жінці мого сина, то вперше почула про себе стільки грубих слів.
Тиждень тому онук захворів. А невістка, ніби зовсім не помічаючи кашлю та температури, почала збирати дитину в садок. А все тому, що на 11 годину у неї тренування в залі, а потім одразу манікюр.
Я не витримала такого нахабства. На що та відповіла, що я лізу не у свої справи. Син тільки знизав плечима. Він ніколи не ліз у жіночі суперечки. Боявся залишитися винним.
Ми довго сперечалися, піде дитина в садок чи залишиться вдома і зрештою я запропонувала сама з нею посидіти. Втім, у невістки були власні принципи. Вона мовчки одягла онука і повезли його в садок. Не минуло й кількох годин, як нам подзвонили вихователі й попросили забрати хворого сина.
Тепер невістка зі мною не розмовляє. Син ледь витримує у нашому царстві непорозумінь, але вдіяти нічого не може. Тільки пропонував мені купити окрему квартиру або орендувати власне житло. Для цього готовий був продати власну машину. Він впевнений, що всім так буде краще.
А я й гадки ніколи не мала, що син так швидко та легко відмовиться від рідної матері, заради дружини. Тепер я знаю, що мені робити. Квартира ж моя і йти з неї я не хочу, але й дітей звідти не вижену. І як тепер бути?
Що ви могли б порадити жінці?
Як краще вчинити в такій ситуації?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!