Я й подумати не могла, що хреститиму дитину коханки свого чоловіка.
Ліля моя найкраща подруга ще із самого дитинства, тому я її першою познайомила зі своїм хлопцем Олегом. Хоча згодом і пошкодувала про це.
В той вечір я бачила, як Ліля все крутилась поруч з Олегом і намагалась весь час його ніби ненароком торкнутись, фліртувала та посміхалась. Я попросила її цього не робити, на що вона віджартувалась:
– Та не вигадуй. Треба мені твій Олег.
На нашому з Олегом весіллі історія повторилась. Ліля хотіла його звабити, але чоловік не піддавався. Все це мене дуже дратувало.
Наступного дня я поговорила з подругою.
– Лілю, мені прикро, що ти так мене зневажаєш, що аж чіпляєшся до мого чоловіка у мене на очах.
– Я нічого такого не роблю, ти що.
– Я не бажаю мати таку подругу, ми з тобою більше не спілкуватимемося. Не хочу це терпіти.
Після цього ми не бачились майже 10 років. Я не знала, що з Лілею і як вона живе, доки минулого тижня вона не подзвонила мені.
– Пробач мені за все, що було. Я справді не намагалась звабити твого чоловіка, але все одно вибач. Давай відновимо наше спілкування. Тим більше є такий привід – казала Ліля.
– Який привід?
– У мене народилася дитина і я хочу, аби ти стала хрещеною мамою.
Я погодилась. Але вже в церкві зрозуміла, що хрещениці у мене не буде, як і хрещеної у цієї дівчинки.
Коли священник помазував дитину, я помітила у неї на ніжці таку ж родимку, як у нашого сина та Олега. Тоді й зрозуміла, хто є батьком дівчинки.
Після хрещення я сказала Олегу та Лілі:
– Бажаю вам щастя та успіхів у вихованні доньки.
Вони від несподіванки заціпеніли, а я пішла.
З Олегом ми розлучились та не спілкуємось. Шкода, що наш син залишився без батька. Я не хочу ні чути, ні бачити цю парочку, які до речі живуть зараз разом.
Лише думаю, невже Ліля хотіла таким чином позловтішатись з мене?