Я ледь стримувала сльози, коли почула слова сина. Так роками працювала у Празі на його благо і таку “подяку” отримала? За що син зі мною так жорстоко вчинив?

Я у 55 втратила роботу. Директор “попросив” написати заяву за власним бажанням. Він тоді майже всіх працівників з цеху звільнив, бо хотів на наше місце молодь взяти. 

І я старалася знайти роботу. Однак, наше містечко невелике. А ще всіх бентежив мій вік. Хтось взагалі жартував, що мені треба про пенсію думати, а не про роботу. 

Але у 2019 році я знайшла роботу закордоном, поїхала у Польщу на сезонний збір овочів. Попрацювала 4 місяці та привезла гроші додому. Тоді половину віддала своєму синові, аби він заплатив кредит за машину. 

Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Потім знову поїхала, але в Чехію. І так я тут працюю вже 4 роки точно. Влаштувалася фасувальницею на заводі з виготовлення птиці та риби. По 10-12 годин можу стояти на ногах у холодному цеху. Але редітел (типу директор) платить добре, дали кімнатку в гуртожитку та є ще харчування. 

Але про Андрія я свого не забувала. Щомісяця передаю йому гроші (сума чималенька), продукти, для онуків окремо солодощі, одяг та іграшки. 

Моєму синові також не легко в Україні. Троє дітей, наймолодшій Мартусі тільки 6 місяців, старші Миколка та Матвій до школи ходять. То ж треба дати гроші на обід, купити форму, канцелярію, продукти. Невістка займається хатніми справами, всю родину утримує Андрій. Та і заробіток у нього нестабільний, може бути як 10 тисяч, так і 14 чи 17. 

Добре, що хоча б невістка мала свою квартиру двокімнатну. Однак, не раз син жалівся, що їм місця взагалі не вистачає:

– Там іграшки розкидані, тут нема де колиску поставити. Навіть друзів у гості не можу запросити.

– Ох, сину, треба тобі більше житло шукати.

– Мамо, а ти ціни на квартири бачила? Мені нирку треба продати, аби мати гроші на перший внесок. 

Тоді я вирішила допомогти синові. Десь рік майже відкладала зарплату, не ходила навіть у кафе каву пити, купувала найдешевші продукти, часто снідала та вечеряла канапками. Звісно, синові надалі продовжувала висилати автобусом консервацію, крупи, суміші та час від часу ще 100-200 доларів. 

Ну і цього тижня приїхала в Україну. Адже скоро Різдво, Новий Рік та ще й 4 січня у мене день народження. Захотіла відсвяткувати у родинному колі. 

А тут ще й така гарна новина – моя однокласниця, Любка, продавала трикімнатну квартиру, бо їде до доньки в Америку жити. Квартира дійсно хороша, поруч є садочок та школа, а ще супермаркет. До центру курсує маршрутка, не треба їхати з пересадками. 

Однак, ремонт старенький, сантехніка не робоча, побілка всюди вже шматками відпадає. А ще старий лінолеум затерся до дірок, купити нові крісла та стіл. 

Я домовилася з Любкою, вона мені по старій дружбі зробила гарну знижечку. Думала, що синові сподобається мій подарунок. 

Пошепки

І декілька днів тому Андрій з родиною приїхали до мене у гості. Поки онуки гралися новими іграшками, то я поставила перед сином ключі:

– Ось, тримай. Ваша нова квартира.

– Мамо, ти що, жартуєш?

– Ні, он, дивися, зараз тобі фотографії покажу.

Однак, вираз обличчя Андрія та Марії враз змінилися. Такі кислі пики стали, кривилися та зітхали щоразу, як я показувала нове фото:

– Мамо, ну що це за сарай?

– Який сарай? Синку, то гарний район, моя знайома продала. Ви собі докладете на ремонт, купите меблі. Дещо з кухні можна залишити, плитка нормальна. 

– Ага, то хіба вам нормально, а мені ні. Ви не могли нам купити квартиру у якомусь новому ЖК? Чи будинок за містом?

– А чим тобі, Маріє, це не подобається? Ти знала, що дарованому коневі у зуби не заглядають.

– Такий подарунок, який треба з доплатою приймати.

Невістка дуже на мене образилася, до кінця вечора не говорила, навіть не попрощалася.

– Мамо, дійсно, не вийшов сюрприз. Ми хотіли якусь гарну квартиру, в новобудові, а не стару совдепію.

– Я тобі купила гарну, велику квартиру на 3 кімнати. То вже сам відклади і ремонт зроби!

Ну і тепер ніхто не хоче до мене навіть на Різдво прийти. Хотіла зробити гарний подарунок – а вийшла винною! 

Рокам працювала, себе ні каплі не жаліла, заробила більше тих болячок, ніж грошей. І таке “спасибі” від рідного сина…

Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector