Мої батьки вже сорок років разом, точніше у шлюбі. І вся родина просто захоплюється їхніми стосунками. Попри все вони завжди намагаються підтримувати один оного, мило зізнаються у коханні. Щороку ми святкуємо їхню річницю, усі гості захоплено говорять побажання: “Щастя вам, злагоди, любові!”
От тільки я знаю всю гірку правду, але змушений мовчати. Такого ідеального союзу я б ні за які мільйони доларів собі не хотів.
Мій батько багато років намагається вдосконалювати свій домашній бізнес. Він варить сир та робить вино. Я допомагаю йому з цим в плані реклами, публікую товар в соцмережах. Справи наче йдуть непогано, але й не суперово, на життя вистачає.
Інше діло моя матір. Вона працює з закордонними компаніями, допомагає продавати їхні товари в Україні. Мама заробляє в рази більше. Навіть товари батька пропонує своїм клієнтам і тим самим рекламує його в Європі.
Все своє дитинство я мав, що хотів, але не скажу, що батьки мене розпестили. Звісно, коли я виріс і сказав, що хочу вчитися закордоном мене тільки підтримали. Навчання мені оплачувала мати. Нам інколи дозволяли вчитися дистанційно, тож я за можливої нагоди приїжджав додому, щоб побути з рідними.
Трохи згодом я закохався у дівчину, наші стосунки плавно розвивалися. Одного дня вона підкинула ідею провести сімейний вечір у мене вдома, хотіла познайомитись з батьками. Я подумав, що це гарна пропозиція, тож став завчасно попереджати батька і мати.
Тоді я повертався з навчання і як завжди привіз їм подарунки. Вдома мене зустрів сумний батько. У цей момент я і запідозрив, що щось тут не так.
– Ти якийсь сам не свій, щось сталося? – питаю в нього.
– Та наче все як було. Просто рідше бачу твою матір. У неї побільшало замовлень, вона вже другий день не повертається з офісу.
– Справді? Тоді я поїду, провідаю її.
– Ага! Розкажеш потім, що там…
Я подався до офісу мами, що був у центрі міста. Зайшов у вестибюль, а секретарка одразу зупинила мене:
– Привіт, Юро! Зараз до мами не можна, у неї важливий замовник!
– Я лише на хвилину заскочу! Обіцяю! – я не послухав її й прослизнув до її кабінету, двері якого були відчинені.
Та те, що я побачив тоді шокувало мене. Мама сиділа в міцних обіймах засмаглого мачо, який цілував її.
У мене відняло дар мови.
– Юра? Зачекай, я все тобі зараз поясню!
Та я не міг більше там знаходитись, вибіг, швирнув подарунок у смітник, чув як там розбивається її кружка. Потім я довго гуляв містом. Не міг прийти в себе. Ідеальний шлюб моїх батьків просто рухнув як дешевий картковий будинок. Невже кохання насправді таке?
Додому я повернувся аж ввечері, де на мене чекала мати й моя улюблена лазанья на вечерю. Я розумів, що від розмови з нею мені нікуди не подітися, тож просто став чекати слушного моменту.
Перед сном вона сама підійшла до мене, якраз коли я прокручував в голові варіанти фраз, як все розповісти батькам.
– Ти, мабуть, трохи здивований і може навіть розчарований.
– Ти гарно підмітила. Досі не вірю в те, що побачив!
– Не потрібно мене засуджувати! Я кохаю його! І заслуговую бути щасливою!
– Ого! То біля батька ти бідна і нещасна?
– Я про інше! У мене давно нема до нього почуттів.
– То чому одразу не пішла?
– На жаль на це я вагома причина. Частина прибутків від моїх продажів належать йому. До того ж я часто рекомендую своїм клієнтам його сир і вино, їм подобається, вони замовляють ще. А тобі я раджу добре все обдумати перш ніж говорити щось батьку. Вам обом буде дуже неприємно опинитися на вулиці чи не так?
Я замислився і все зіставив. Справді, усе в нашій родині трималося на матері та її грошах. Вона платила буквально за все. Так само легко вона могла це все припинити.
– Я так розумію ми з тобою домовились! Мамин син! Завжди знала, що на тебе можна покластися.
Я так і не розповів батькові про матір. Не посмів, бо знав, що це розіб’є його. Але кожного разу, коли бачу, як мати награно цілує його та зізнається в коханні, то всередині мене щось передьоргує. Скоро у них знову річниця. Знову ці пишні столи, подарунки і привітання та сяючі очі гостей, які думають, що перед ними приклад для наслідування.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]
Напишіть нам в коментарях у Facebook!