Ми з Катрею разом усе життя. Я навіть не пам’ятаю, коли її не було. Ми зростали в одному під’їзді, разом ходили в садок, разом пішли до школи, а потім поїхали в інститут. Я так вірила в цю дружбу, що навіть сумнівів не мала в чесності Каті. Хоча батьки завжди мали сумніви та мене попереджали:
– Послухай, ви подруги й це чудово. Та вона тобі не рідна, не можна так довіряти!
– Та Катя мені, як сестра! Ніхто мене так не розуміє.
Я душу ладна була віддати за подругу. А батьківські гроші та харчі в гуртожитку однозначно були спільні. Я ніколи не мала претензій до Каті. А потім з’явився її Тарас. Страшенно нахабний і неотесаний. Подруга відразу втратила розум. Він приходив до нас, коли заманеться, їв мої харчі не питаючи дозволу. Одного разу я не витримала:
– Послухай, ти хоч би деколи щось приносив!
– Ти просто заздриш, що в Каті є хлопець, а на тебе ніхто й уваги не звертає! – відповів Тарас.
Подруга навіть не втрутилась. Часом він залишався в нас на ніч. А це зовсім не зручно. Я натякала, що так не годиться, та вони лише сміялися, мовляв, я зануда.
Наступного року я вирішила покинути гуртожиток і оселитися в кімнаті в однієї бабусі. Я дуже старалася, мріяла про червоний диплом та гарну роботу. Катя образилася через те, що я поїхала. Ще б пак, їй стало важко без моїх грошей. Та вона увесь час прибігала й просила позичити. Я не могла залишити подругу в біді.
Роки минали. Катя вийшла за Тараса, а я згодом зустріла своє кохання – Артема. Він в мене дуже хазяйновитий і працьовитий. Тепер ми дружимо сім’ями. Та подруга зі своїм чоловіком мало не щодня приходить до нас в гості. Я охоче їх приймала й частувала, а от Артема це дратувало.
– Ти послухай, порахуй, скільки вони з’їдають. Ми б вже на автівку зібрали. Давай часом ми до них приходити будемо.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Я запропонувала такий варіант Каті. Та її це обурило. Пояснювала, що в них конура і взагалі приймати гостей не можуть. Після цього я замислилась. Почала записувати, скільки їй позичаю, скільки витрачаю на харчі. Тарас ще й випити полюбляє. І хоче якісний коньяк, не пиво там якесь. Врешті я вирішила показати цей список подрузі. Розраховувала на розуміння.
– Дивись, яка сума набігає. 15 тисяч на наші гуляння. А ще сім я тобі позичила лиш цього місяця. Зрозумій, ми дитину плануємо. Так далі тривати не може!
– Це Артем тебе підмовив. Такою жадібною і пихатою стала!
– Ну, якщо так, то віддай хоча б сім тисяч боргу. Я вже мовчу про попередні.
Катю це образило. Вона усім нашим спільним друзям розповіла, що я мало не знущаюсь, останні гроші забираю. Артема це розлютило. Він сказав, що б ноги цих псевдодрузів в нашій оселі не було. А наступного разу, коли вони прийшли просто не пустив на поріг. Я розумію, що на Катю вплинув її нахабний чоловік. Та все ж вона має голову на плечах.
Мені прикро, що я втратила близьку людину. Хоча вже й не впевнена, чи була вона подругою мені?
Скажіть, а як би ви вчинили на моєму місці?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!