Разом з Олегом я вже 20 років. Як то кажуть “пройшли і Крим, і Рим, і мідні труби”. Зустрілися в університеті та і одразу закохалися.
Спершу жили в невеличкій кімнатці в гуртожитку, потім купили власне житло та зробили бізнес. У Олега просто золоті руки, вправно ремонтує машини. То він перше працював на одного директора, а потім відкрив своє СТО.
Наш син Дмитрусь навчається на 1 курсі у Львові, тому додому вкрай рідко приїздить.
І от я відчула, що чоловік наче от охолонув чи що. Не знаю, як пояснити це відчуття порожнечі. Кудись зникла ця романтика, обійми, поцілунки. Раніше ми з чоловіком обов’язково разом вечеряли та дивилися комедії, це була наша традиція. А щосуботи їздили кудись за місто гуляти, влаштовували з друзями пікніки, відпочивали у горах.
Але потім Олега наче переклинило. Пізно повертався додому, їхав на роботу навіть у вихідні, рідко підіймав від мене слухавку. Навіть з друзями на природу не хотів їхати.
– Слухай, ну в нього точно є ця, – натякала подруга.
– Хто ця?
– Ну ця… Не розумієш хто?
– Ну хто?
– Коханка! Хоче так урізноманітнити своє життя.
Я не раз бачила у фільмах, як чоловік після багатьох років подружнього життя шукав собі молоду фіфу. Але не думала, що це лихо прийде в мою родину.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Якось сама не наважувалася запитати в Олега на пряму про коханку. Але декілька днів тому він зателефонував до мене на роботу та сказав, що нам треба серйозно поговорити. Я ледь не заплакала. Ну все, морально готувалася аби почути гірку правду про коханку та розлучення.
Однак, вдома на мене чекав сюрприз. Розкидані пелюстки троянд, маленькі свічки та приємна романтична музика
– Катюша, так, як ми вже разом 20 років, то у нас фарфорове весілля. І я пам’ятаю, як ти дуже жалілася на роботу. Розумію, що твій директор ще той дурень, а колеги нагадують якесь зміїне кубло. Тому от хочу тобі подарувати приємні емоції, аби ти набралася сил
І простягнув мені конверт, а там – квиток на потяг до Варшави та на літак до Греції. І чек про оплату готелю.
Господи, я аж розплакалася. Зі своїми підозрами про зраду геть забула за нашу річницю
– То ти от на роботі так працював?
– Так, брав багато замовлень цього місяця, аби путівку оплатити. А ти що подумала?
– Я подумала, що ти у мене такий трудяга!
Знаєте, шановні жіночки, краще зайвий раз себе не накручувати і не слухати інших “порадниць”. Інколи цю кризу варто просто спокійно перечекати. І все буде добре!
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!