Галина сиділа у парку зі своєю подругою. Вона печально дивилася вдалечінь і розводила руками. Жалілася на те, що син попросив її приписати онука у квартирі, де вона живе зі своїм чоловіком. Вона ніяк не могла збагнути, для чого так робити? Невже, син прагне відібрати у неї ще й друге помешкання?
– А ти б на моєму місці погодилася? Теж вважаєш, що я повинна прописати цю дитину у свій дім? Це ж моя квартира. З якого дива? Ну маю я дві квартири. В одній живу сама, іншу купувала для сина. Це тільки здається, що ми такі багаті, втім, мільйони я не заробляю. Важко нам далася та нерухомість. Ми у всьому собі відмовляли, економили, у відпустки не їздили – усе, щоб назбирати на ті невеличкі квартирки. А тепер хтось хоче отримати все задарма,- бідкається Галина.
Їй уже п’ятдесят п’ять. Має чоловіка, дорослого сина і навіть невістку з онуком.
Останні живуть у квартирі, про яку вже йшлося. Хоча юридично та оформлена на Галину, хоча й куплена була для синочка. Це був чудовий весільний подарунок, про який подружжя дізналося три роки тому. Себто одразу після одруження. Юридично переоформляти квартиру Галя не стала. Поки навіть не планує. Вона в цьому потреби не бачить: дім вона ні в кого не забирає, а син і так – єдиний спадкоємець усього майна.
І ось нещодавно у молодят народився син. Галя стала бабусею. Оскільки це первісток, то син одразу ж поцікавився у матері про прописку малюка. Зазіхає на одну із квартир. Просить записати немовля в якійсь із них.
Поки син Галини тільки просить і питає дозволу в матері. На конфлікт не йде.
– А я проти! – заявляє Галина. – Чому невістка у своїх батьків дитину не пропише? Чому одразу на мої квартири зазіхають? Ми з чоловіком стільки у молодих вклали, а її батьки й пальцем не поворухнули за три роки. Досить і того, що я квартиру подарувала їм, а то ходили б по орендованих домівках з дитиною.
– А чого ти так проти?- запитує сусідка.- Та нехай пропише він свою дитину там. Ви і так власниками залишаєтеся. Це ж твій законний онук!
– Поки що єдиний. Далі ще планують. Усі квартири забрати у мене хочуть. А далі? Може, іпотеку ще візьму на третього онука? Сил на таке уже не вистачить. То все моя невістка спланувала. Вона у мене толк у цьому знає. Хитра дівка. І батьки у неї такі ж. Просто прописку хочуть! Знаємо ми такі прописки! Якщо все так просто, нехай прописує до своїх батьків! Мені зайві клопоти не потрібні.
А як гадаєте ви? На чиєму боці правда у цій історії? Можливо, і справді Галина трохи гіперболізує ситуацію і одна прописка нічого не змінить? Чи ви вважаєте, що це підступний план невістки?
Що на місці Галини зробили б ви?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!