Чоловік постійно кличе мене до свекрухи на дачу. Там не мале хазяйство. А ще ціла купа ягід та овочів. Як не погодитися?
У Богдана є сестра Анжела. Лінива та дуже скупа. Коли ми їдемо в село працювати, все перепадає нахабній Анжелі. От навіть минулого місяця:
– Я три дні рвала ожини, у мене руки аж посиніли, не могла відмити. А все дісталось тій клятій змії!
– Ти ж знаєш, як мама любить Анжелу.
– І тому вона в неї білоручкою буде ходити?
– Не залучають таких до важкої роботи.
– А ягідки усі хочуть їсти. Ні, знаєш, я не поїду цього року.
– А ожину, хто буде збирати?
– Ти, мама і Анжела!
Днями до мене подзвонила свекруха і почала звинувачувати:
– Ти чого на дачу відмовляєшся їхати? Через тебе все поросте бур’янами! Така ти господиня?
– Маріє Іванівно, ви б краще приганяли до роботи свою донечку. Може, тоді і город би не заростав?
– В моєї Анжели скоро день народження і вона дуже любить, як ти готуєш фруктовий пиріг.
– Так, пам’ятаю, як на Великдень я спекла свій фірмовий тортик, а ви їй всі шматочки запакували! А як ми рвали вишні, то моїм дітям – лиш кісточки?
Я тепер на дачу ні ногою! Я не збираюсь влаштовувати свят для таких нахаб. Нехай самі собі готують!
Вибачте. Даних поки немає.