Ніколи б не подумала, що одне не так сказане слово може життя одразу двом сім’ям зіпсувати. А все через те, що колись хтось когось не так зрозумів.
Моя свекруха – дуже хороша людина, привітна. Скільки знаю її, ніколи зла вона не робила ні мені, ні іншим людям. Причин ставитись до неї погано в мене не було, тому жили ми всі мирно.
От тільки на ювілеї моєму щось пішло не так. Я кілька днів крутилась на кухні, щоб стіл накрити для рідні. А там настав час і дітей збирати, і чоловіка… Три дні голова обертом йшла, поки з усім справилась! Коли вже гості посходились, я помітила, що свекрухи моєї якраз і не видно на горизонті.
– Андрій, а де ж твоя мати? – запитала я чоловіка, щоб сісти нарешті за стіл.
– Тільки хотів тобі сказати. Сидить он на лавці. Ридає, а чого – не каже! – сказав чоловік і в мене аж очі на лоба полізли.
Я ж наче не могла її ні образити, ні зачепити… Думала, щось серйозне сталось вже. Кинула все та я помчала рятувати свекруху.
– Тамаро Миколаївно, що трапилось? Ви чого плачете? 
– Не любите ви мене. Ні ти, ні внуки, ні син… Не знаю вже, що його й робити! Ну хочете – я вам квартиру свою відпишу! Машину куплю! Що мені для вас зробити?! – крізь сльози кричала свекруха.
– Ви про що взагалі? Ви вибачте, але зараз я вас зовсім не розумію!
– Я ж тобі скільки разів просила, щоб ти мене свекрухою не звала… Ти ж дитина моя, а твоя друга мати! А ти телефоном розказувала комусь, що свекруху в гості чекаєш! Хіба я тобі щось погане зробила? Хіба не заслужила, щоб ти мене так кликала? Ще до весілля говорили про це. Скільки разом живете, а воно все одно що горохом об стіну! Як не така я тобі – скажи та й не муч мою стару душу!
До такої сповіді я була не готова… Тамару Миколаївну я дуже люблю дуже поважаю, ніколи й слова поганого їй не сказала. Але не можу я мамою її називати! Пробувала колись, а язик наче сам не повертається… У мене вже є мама, рідна. Вона мені життя дала, вона мене виростила… А свекруха – просто жінка, яка в один момент стала мені трохи ближчою, ніж решта незнайомих людей.
Чоловік каже, що я повинна забути про принципи та казати хоча б “мама Тамара”, бо дуже вже він квартиру хочу. А я не можу… Не знаю, що тепер і робити.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Чи треба називати свекруху мамою, якщо вона про це просить?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!