Я ніколи не скаржилась на життя, в мене було чудове дитинство і прекрасний тато. Хоча й мами не було. Коли мені виповнилося вісім років ненька поїхала до Італії. Не знаю, що їй бракувало, ми жили не так погано, як усі в ті часи, мали город. Та вона вирішила їхати, стверджувала, що це заради мене.
Минув всього рік, мама зателефонувала і розповіла, що покохала іншого, італійця на якого працювала. Сказала, що хоче з ним побратися та обіцяла, що згодом мене забере. Утім тато ніколи не хотів мене віддавати. Та й ненька врешті зникла. Періодично надсилала листи, писала, що в мене є брати та що дуже сумує. В конверт клала 200 євро. Спочатку я чекала ці листи, а згодом навіть читати їх не хотіла.
Батько все для мене робив. Він так і не одружився більше, не довіряв жінкам. Часом мені було сумно, що мами немає поруч, хотілося з кимось поговорити, про своє дівоче. Але татко був найкращим другом.
Минуло багато років, я закінчила університет і зустріла чудового хлопця. Олексій дуже схожий на мого тата, теж добрий і турботливий. Ми почали планувати весілля. Я відразу сказала коханому, що маму запрошувати не буду. Та вона якось все ж дізналась і приїхала сама.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Одного дня за кілька тижнів до весілля у двері постукали. Я відчинила, на порозі стояла мама. Вона дуже змінилась. Почала розповідати, як мене любить. А тоді сказала:
– Я оплачу твоє весілля, купимо найдорожчу сукню, а потім допоможу квартиру придбати.
– Жіночко, я вас не знаю. Тримайте собі свої гроші!
Я зачинила двері просто в неї перед носом. Розумію, треба пробачати, так Святе письмо пише. Та я не можу. І справді не хочу жити у квартирі, якою відкупилась ця зрадниця.
Правильно я зробила чи ні? Та невже таке можна пробачити?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!