Я так хотіла онуків, адже мені було вже за 60, чоловік Павло вже теж сину казав, що з таким ділом не варто тягнути, а він впирався і все:
– У мене дитина буде від коханої жінки, от коли знайду любов одну і на все життя, тоді і стану батьком.
Я ж одружилася з Павлом практично дитиною – мені було 18 років, а майбутньому чоловікові 20, але нічого, прожили з ним щасливе життя, виховали сина, надбали на дві квартири, одну з них подарували сину Колі.
От нещодавно син телефонує нам й говорить, що придбав путівки в Єгипет з другом, їде відпочивати на два тижні. Казав, що коли повернеться то і нам купить поїздку на море, щоб ми трохи відпочили. Коля у нас дійсно турботливий, і завжди намагається допомогти. Під кінець своєї відпустки телефонує до нас й повідомляє, що познайомився з сиротою, яку все життя виховували бабуся та дідусь, однак нещодавно їх не стало.
Я тоді дуже розлютилася – сирота не пара моєму синові, я що без сватів буду? Теж придумав собі, вибирав собі довго дівчину, кохання, щоб одружитися з сиротою. Він в такому захваті розповідав про цю дівчину, ніби то і добра, і красива, нам точно сподобається. Та вже якось я притихла, кажу приїжджайте, подивимося.
Чолові мій спокійно до цього поставився, а от я була трохи розчарована.
– От бачиш, скоро і в нас онуки будуть, Коля квартиру має, хорошу роботу також, може одружуватися.
– Та як ти таке можеш говорити, мене друзі засміють. От як племінниця одружувалися з хлопцем, що заїкався, то його на весіллі всі гості обговорювали. Я не хочу такого.
Юля – дівчина не погана, але я все одно була проти. Намагалася я їх розлучити, однак так і не вдалося. Відгуляли скромне весілля, не хотіла я багато витрачати коштів, адже не було чим хвалитися.
Але ось що я вам скажу. Тоді я ще думала, що буде у них спільний побут, та й довго разом не проживуть. Навіть хустку для нареченої найдешевшу взяла, адже не було для кого витрачати. От живуть вони разом вже 5 років, щасливі, Юля народила нам трьох онуків. Мій син з її появою помінявся. Він спершу на “дядю” працював, а Юля так настояла, що той відкрив свій, хоча й невеличкий, бізнес.
От соромно мені було за таке ставлення до неї до весілля, нещодавно був у неї ювілей, я вирішила виправитися й придбала їй гарну дорогу хустину, брендову. Тоді невістка стільки страв наготувала та й нас гарно прийняла. Сиділи ми з дідом в оточенні дітей та онуків, а мені і та хустина відлягла від серця. Повернути б час назад, і я б весілля ще їм гарне зробила.
Що Ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!