Якби я знала, яке життя на мене очікує, взагалі б не вийшла за Микиту. Та він був чудовим хлопцем, я закохалась. Під час знайомства, його батьки видалися мені дуже милими та доброзичливими людьми. Саме тому я без роздумів погодилась в них жити після весілля. Якби ж я тоді знала, що приховується за тими посмішками.
Щойно я переїхала до свекрухи вона люб’язно попросила допомогти їй з генеральним прибиранням. Звичайно ж я погодилась. Наступного дня Ніна Яківна підійшла до мене з самого ранку:
– Послухай, я трохи поспішаю. Не приготуєш для усіх сніданок?
– Залюбки!
Тоді мені здалося, що це вияв довіри, я навіть зраділа, дуже старалася догодити. На вечір я самотужки вирішила зробити батькам чоловіка сюрприз і приготувала картоплю з м’ясом. Все було чудово, але свекруха делікатно зауважила, що не варто додавати стільки спецій, це шкідливо. Я сприйняла це добре, наче щиру настанову.
Відтоді я щодня готувала. Не спам’яталася, як за два місяці в оселі куховарила лише я. І щоразу Ніна Яківна знаходила в моїх стравах недоліки. Врешті я збагнула, що це такий спосіб нагадувати мені, що все ж головна господиня тут вона. Я розповіла про все чоловікові.
– Не зважай, все ж ми живемо у батьків, не варто сваритись.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Микита мене не підтримав. Було вкрай прикро. Я терпіла, хоча за пів року остаточно перетворилась на прислугу. Доки свекруха дивилась свої турецькі серіали, я прибирала й готувала.
А тоді наблизився її ювілей. Вона підійшла з проханням.
– Я запрошу найближчих родичів і подруг. Допоможи мені святкову вечерю приготувати.
– Авжеж. Це ж ваше свято.
Я самотужки придбала усі продукти зі списку, що написала Ніна Яківна. Та щойно почала готувати, свекруха сказала, що щось погано почувається і пішла відпочивати. Врешті я два дні витратила, аби накрити гарний стіл. Гості зібралися, почали нахвалювати страви.
– Такого смачного м’ясного салату я ще не коштувала. Можна рецепт?
– А, як на мене, ананас тут зайвий.
І щоразу, коли хтось казав щось хороше, вона вишукувала недоліки. А врешті в присутності гостей сказала, що я мала б краще старатися, адже все ж в неї свято. Коли всі розійшлись я вибухнула:
– Я все сама приготувала, а ви мене осоромили! Скільки це буде тривати!
– Дорогенька, ти живеш тут, грошей не платиш, невже не розумієш, що маєш хоч якусь користь приносити.
Після цього я висунула чоловікові ультиматум. Якщо ми не переїдемо – я піду. Він засмутився та все ж погодився. Свекруха ж страшенно образилась. Та тепер я вважаю, що жити з батьками чоловіка категорично не можна. А як гадаєте ви?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!