Ми з Христиною після весілля одразу почали думати за малюка. Вийшло з першого разу, жінка встала на облік. Я не ходив, а просто літав на крилах щастя, чесно. Сама думка про те, що я скоро стану татом, дарувала настрій на цілий день!
До пологів залишалися ще місяці, а я вже купив ліжечко, коляску, іграшки, одяг. Деякі речі навіть у шафу не поміщалися, чесно.
І от у жінки почалися перейми, поїхали в пологовий будинок. На жаль, в малюка виявили якісь ускладнення, Христині терміново робили операцію. Мене не пускали у палату, я простояв під дверима майже 6 годин.
Потім до мене вийшов головний акушер:
– Не переймайтеся, з вашою дружиною все гаразд, вона відпочиває після операції.
– А донька? Що з донькою?
– На жаль, пі час УЗД лікарі не розгледіли цю ваду. У вашої донечки одна ніжка коротша за іншу. В Україні такі не лікують, але є спеціалісти закордоном. Правда, це дуже дорого, декілька тисяч євро тільки за консультацію.
Моя Христина написала відмову від дитини:
– Я не збираюся все життя вовтузитися з такою неповноцінною дитиною!
– Але це наша донечка…
– Вже ні. Я не хочу її бачити, навіть на руки брати. А якщо тобі потрібен такий тягар – прошу, будь їй за няньку.
Ми швидко розучилися. Христя забрала всі речі з квартири та переїхала геть. А я сам почав виховувати донечку Богданку. Мама часто допомагала, готувала їсти, ходила на прогулянку з онучкою.
Ми об’їздили майже всю Україну в пошуках лікарів. Тільки всі в один голос казали “нічим не допоможемо”. Радили хіба купувати спеціальний візок. Богдана не могла навіть піднятися сама на ніжки чи повзати, тільки сиділа або лежала.
І якось у церкві одна сусідка порадила мені поїхати до ворожки:
– То хороша людина Магда. Вона всі на світі хвороби лікує. От мій чоловік мав проблеми з серцем, ми закордоном лікувалися. А вона все сама зробила, ще й дешево бере.
Ворожка Магда жила у невеликому селі майже на кордоні з Румунією. І вона не мала ні телефону, ні якогось Інтернету, аби так записатися на прийом. Тому я їхав з донечкою і сподівався, що пані Магда прийме нас на лікування.
І я дуже приємно здивувався, що до мене вийшла молода і красива дівчина. Уявляв якусь стареньку бабусю, з ціпком, всю у зморшках.
А тут молода дівчина, має довге волосся, чорне, аж до пояса, у косу заплетене. Голубі очі, щира посмішка, струнка фігура. Одягнена у довгу спідницю та вишиванку.
– А я до вас, доньку привіз…
– Знаю. Я сьогодні сон бачила. Ваша донька ходити не може. Нічого, за тиждень буде тут стрибати і бігати.
– А як щодо оплати?
– Траву покоси мені, паркан полагодити треба. Не боїшся важкої роботи? В сараї є всі інструменти.
За тиждень Магдалина поставила мою Богданку на ноги. Читала молитви, варила якісь чаї, збирала квіти.
І за ці 6 днів я сам прикипів до дівчини. Бачив, як вона турбується про Богданку, любить, як справжня мама.
Словом, ми нікуди з того села не поїхали. Я вирішив залишитися з Магдою жити. Продав квартиру в місті, тут зробив ремонт, хату до ладу привів. Почав майструвати з дерева різні лавки, крісла, столи.
І ось минуло вже 10 років. Богдана найшвидше бігає зі всіх дітей у селі, називає Магду мамою, а вона її лагідно донечкою. А зовсім скоро у неї народиться маленький братик Ростислав.
Знаєте, тепер зрозумів, що заради щастя треба пережити найтемнішу ніч. Я боявся, що моя Богданка ніколи не буде ходити. Але тепер вона здорова і має найкращу маму на світі.
А Ви вірите в таке зцілення? Вам сподобалася історія?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!