Я навіть не підозрював, що скоро таке почую. Як сказала дружина, поки Павло допомагав нам з переїздом, вона зрозуміла, що він дуже працьовитий, на вдіміну від мене. Хоча я ніколи не ледарював

Ми з дочкою зараз мешкаємо в Чехії. Без дружини. Хоча вона й намагається підтримувати з нами зв’язок, але ми не хочемо мати з нею нічого спільного. Дарина повністю розуміє, що її матір вчинила помилку.

Взагалі я ніколи не поспішав одружуватися. У мене не було мрій про сім’ю. Тим часом мій старший брат освідчився своїй дівчині після п’яти років зустрічань. Вони побралися і почали жити разом. Молодята провели свій медовий місяць на Лазурному узбережжі. Потім вони придбали власний будинок, а далі у кожного з’явилося по машині. Павло завжди був успішним і добре заробляв. Він навіть батькам пропонував переїхати у нову квартиру з більшою площею, але ті не хотіли напружувати сина. Вони щиро раділи, що у нього все так добре складається.

Згодом я також подорослішав і зрозумів, що готовий нести відповідальність не лише за себе, але й за кохану жінку. До Ліди у мене були щирі й сильні почуття, тому я запропонував їй стати моєю дружиною. Вона погодилася.

Ми переїхали до моїх батьків, адже можливості купити власну нерухомість у мене не було. Проте грошей все ж вистачило, аби зробити в нашій кімнаті ремонт. Павло у всьому мене підтримував. 

– Нарешті у тебе з’явилася друга половинка, – радів брат. – Спершу ви поживете з батьками, а потім переїдете на свою квартиру, – казав він. 

Перший рік після шлюбу був чудовим. У нас з Лідою народилася донечка Даринка. Час почав минати зі швидкістю світла. Донька от-от мала йти в садочок, а ми з дружиною планували переїзд. Одного дня додому повернувся Павло. Він приніс з собою сумні новини. Виявилося, що його обраниця зраджувала йому. Брат вирішив подати на розлучення. 

Шістьом на одній квартирі тіснитися було не легко, тому нашій радості не було меж, коли ми нарешті знайшли собі квартиру. Розпочався переїзд. Павло постійно був поруч. 

Пошепки

Якщо чесно, то я ніколи не міг подумати, що від сторонніх людей довідаюся таку думку Ліди про мене. Дружина захоплювалася працелюбністю мого старшого брата, у порівнянні з яким я для неї був ледарем. Скажу одразу, що я ніколи не лежав, склавши руки і завжди багато трудився.

Потім сталося ще більш непередбачуване. Дружина подала на розлучення і відмовилася від нашої доньки. Я з Даринкою перебрався назад до батьків. На щастя, вони підтримали мене. Однак моєму розчаруванню не було меж. Як Ліда могла так зі мною вчинити? Мабуть, якби не донька, то я б давно опустив руки і впав у депресію.

На цьому труднощі не закінчилися. На роботі мене скоротили, мовляв, є працівники, які з моїми обов’язками справляються значно краще. Ну і нехай. Я швидко знайшов місце в Чехії і переїхав туди з Дариною.

Все налагодилося. У мене з’явилася стабільна зарплата, яка забезпечувала високий рівень життя. Саме тоді Ліда знову згадала про моє існування. Вона почала телефонувати до мене і просити прийняти її назад. 

Колишня дружина вибачається за свої слова і своє ставлення, але мені байдуже. Раніше треба було думати. Тепер я живу виключно заради благополуччя Даринки.

А як ви вважаєте, чи заслуговує дружина на другий шанс? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Vasylyna
Adblock
detector