Усе своє життя я важко, але сумлінно працювала. Чоловік пішов, коли я другим дитям завагітніла, тому на мої плечі лягло все. Я старалась і хазяйкою доброю бути, і матір’ю, і спеціалістом.
Втомилась дуже. Могла ще кілька років тому на пенсію вийти, але вирішила працювати до переможного. Таки ж хотілося ще трошки синам з кредитами помогти, а з пенсії багато не пособиш.
Та от настав і мій час. Заслужений відпочинок, про який я так довго мріяла.
Проводжати мене на пенсію зібралися і колеги, і родина. Стільки слів мені добрих сказали, стільки хороших побажань! От тільки невістка таке ляпнула, що я і досі до тями прийти не можу.
– Ой, як же добре, Тамаро Василівно, що ми всі нарешті дочекалися вашої пенсії. Бо вже думали няньку для нашого Дмитрика шукати, але тепер його є з ким лишити. Досить з вас роботи, пора і з сім’єю пожити! – випалила Ліда.
Наче й нічого такого, але розізлила мене ця фраза дуже сильно! Це, виходить, якщо я більше не ходжу на роботу, то можна на мене своїх дітей скидати? Чи невістка думає, що я все життя мріяла у свої майже 70 нянькою безкоштовною працювати?
Е-е, ні. Онуків я своїх люблю сильно. Вони дітки золоті: і розумні, і слухняні. І я дуже радію, як вони в гості погратися приходять. Але цього мені більше, ніж просто достатньо. Щодня я бачити їх не хочу.
Я чекала тієї старості, наче другого пришестя. Я ж собі придумала, що і подорожувати буду з подружками, і книги читати, і серіали дивитися. Думала хобі якесь знайти, щоб руки були чимось зайняті. Словом, культурна програма в мене вже на пару років вперед складена. І в ній немає ні дітей, ні онуків.
Того дня я нічого дітям про це не сказала, але як тільки почнуть мені на голову сідати – я одразу поставлю їх на місце
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!